Серпневий путч 1991: як це було
19 серпня виповнюється 20 років з початку серпневого путчу в СРСР - спроби усунення Михайла Горбачова з поста президента Радянського Союзу, яка була зроблена Державним комітетом з надзвичайного стану (російською - ГКЧП - ред.).
У 1991 році в ніч з 18 на 19 серпня представниками вищого керівництва СРСР, незгодними з політикою реформ Горбачова і проектом нового Союзного договору, було створено Державний Комітет з надзвичайного стану в СРСР (ДКНС СРСР).
До нього увійшли віце-президент СРСР Геннадій Янаєв, прем'єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, міністр оборони Дмитро Язов, голова КДБ Володимир Крючков, а також низка інших впливових політиків.
20 серпня 1991 змовники оголосили по радіо і телебаченню, що Горбачов, якого ізолювали на дачі в Криму, за станом здоров'я не може виконувати обов'язки президента, у зв'язку з чим повноваження глави держави переходять до Геннадія Янаєва, вводиться надзвичайний стан в окремих місцевостях СРСР на термін 6 місяців, а для управління країною створюється ДКНС.
Першими своїми рішеннями Комітет припинив діяльність політичних партій, заборонив проведення мітингів і випуск низки газет. Припинили мовлення практично всі програми телебачення. У великі міста були введені війська.
Відповіддю стали масові демонстрації і мітинги протесту в Москві, Ленінграді та ряді інших міст країни. Опір путчистам очолили президент РРФСР Борис Єльцин.
Він підписав указ, відповідно до якого створення ГКЧП було кваліфіковано як спроба державного перевороту, а союзні органи влади, включаючи силові структури, були перепідпорядковані президенту РРФСР.
20 серпня в Москві введено комендантську годину. Навколо Будинку рад РРФСР (Білого дому) зібралися добровольчі загони захисників (близько 60 тисяч чоловік) для оборони будинку від штурму урядових військ.
У ніч на 21 серпня колона бойових машин десанту підійшла до барикади біля Білого дому, близько 20 машин прорвали барикади на Новому Арбаті, але серйозного штурму вжито не було. В результаті тих подій загинули троє цивільних осіб.
Вранці 21 серпня розпочався виведення військ з Москви, об 11 годині 30 хвилин відбулася надзвичайна сесія Верховної Ради РРФСР, на якій Єльцин заявив про антиконституційність путчу.
Сесія доручила прем'єр-міністру РРФСР Івану Силаєву і віце-президенту РРФСР Олександру Руцькому вирушити до президента СРСР Михайлу Горбачову і звільнити його від ізоляції.
22 серпня Горбачов повернувся в Москву. Змовники за наказом президента СРСР було заарештовано. Їм висунули звинувачення за статтею 64 Кримінального кодексу РРФСР (зрада Батьківщині). Шістьох членів ДКНС і заступника міністра оборони генерала армії Валентина Варенникова, який допомагав їм, а також ряд інших діячів (включаючи голову Верховної Ради СРСР Анатолія Лук'янова) було заарештовано за звинуваченням у захопленні влади і державній зраді.
23 серпня указом Бориса Єльцина була припинена діяльність компартії на території РРФСР (заборонена 6 листопада 1991). Наступного дня Михайло Горбачов заявив про відхід з поста генерального секретаря ЦК КПРС і звернувся до членів ЦК із закликом про саморозпуск компартії.
Діяльність союзних органів влади виявилася паралізованою. Реальний центр влади в Москві почав переміщатися до російського керівництва.
Серпнева криза прискорила процеси дезінтеграції та подальшого розпаду СРСР. 8 грудня 1991 представники РРФСР, України і Білорусії підписали декларацію про створення СНД і констатували розпад СРСР. Потім і решта 11 республік підписали протокол, формально заснували СНД.
25 грудня 1991 Михайло Горбачов оголосив про свою відставку з поста президента Союзу і підписав Указ про передачу управління стратегічною ядерною зброєю президентові Росії Борису Єльцину, після чого в Кремлі було спущено червоний державний прапор СРСР і піднято прапор РРФСР.