Ми стали свідками справжнього історичного перевороту
30 років тому в Москві почав свою роботу перший з'їзд народних депутатів Радянського Союзу.
Як один із журналістів, яким випала честь висвітлювати цю подію, можу і зараз з упевненістю сказати: ми стали свідками справжнього історичного перевороту і в долі держави, в якій ми тоді жили, і в умах людей. До цього часу ніяких повноцінних політичних дискусій в Радянському Союзі просто не було, ніхто не міг у прямому телевізійному ефірі поставити під сумнів авторитет Комуністичної партії або сказати про злочинність війни в Афганістані.
Перший з'їзд народних депутатів СРСР почався з хвилини мовчання по вбитих Радянською армією у грузинській столиці Тбілісі – і навіть ця хвилина мовчання була не запланована організаторами, її за власною ініціативою оголосив депутат від Латвії Вілен Толпежніков, у недалекому майбутньому – прихильник незалежності своєї країни і припинення радянської окупації, пише Віталій Портніков для Радіо свобода.
Кілька українських журналістів, які висвітлювали цей з'їзд, стали першими в історії України парламентськими кореспондентами. Першими з часу розгону Центральної Ради, зрозуміло. А все тому, що в самій УРСР ніякого парламенту тоді ще не було, а була обрана ще до перебудови Верховна Рада, яка збиралася виключно для того, щоб одноголосно схвалити затверджений комуністичним начальством бюджет республіки.
Читайте:
Росія сповзає донизу
Але вже дуже скоро все зміниться – і не в останню чергу під впливом того, що мешканці СРСР почули на першому з'їзді народних депутатів. Вірус свободи виявиться небезпечним для авторитаризму. У Росії на з'їзді народних депутатів РРФСР головою Верховної Ради республіки оберуть Бориса Єльцина. В Україні в новий парламент прийдуть прихильники суверенітету республіки з Народного руху, саме ця Верховна Рада 24 серпня 1991 року проголосить незалежність України, а у Литві на виборах переможуть прихильники негайного відновлення незалежності країни…
Від першого засідання союзного з'їзду до зникнення Радянського Союзу з політичної карти світу пройшов всього 31 місяць – час, який практично неможливо помітити на терезах історії. Радянський Союз не витримав випробування правдою. Саме тому його більшовицькі правителі протягом багатьох десятиліть правили країною за допомогою страху і брехні. Першим радянським лідером, який вирішив, що може бути інакше, виявився Михайло Горбачов. І зрозуміло, він і став останнім генеральним секретарем ЦК КПРС і президентом СРСР. Імперія і правда – це взаємовиключні поняття.
Читайте:
Росія готується ввести війська на Донбасс
Через 30 років після цього з'їзду Федеральні збори Російської Федерації нагадують зовсім не перший вільний парламент СРСР, а Верховну Раду Радянського Союзу часів брежнєвського застою – ніяких серйозних дискусій, імітація політики, підтримка будь-яких, навіть одіозних кроків президента Росії Володимира Путіна. Навіть політичні партії в цьому "парламенті" не відрізняються одна від одної, так що мимоволі згадуєш гіркі слова колишнього прем'єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна "що б ми не будували, виходить КПРС". І коли я стежу за засіданнями російської Держдуми або Ради Федерації, коли бачу людей, які навіть не замислюються, за що вони голосують, починаю розуміти, що Володимир Путін, на відміну від Михайла Горбачова, прекрасно розуміє: правда, чесна дискусія, демократія можуть вбити його імперію, не залишити їй можливості анексувати чужі території, дестабілізувати ситуацію у світі, ставити під сумнів права народів самої Російської Федерації. Для того, щоб імперія існувала, вона повинна брехати самій собі.
Саме тому ці три десятиліття стали роками краху демократії в Росії і перемоги демократії в Україні.
Тому що для виживання країни, яка відкидає імперський досвід і хоче стати самостійною європейською демократією, важливі зовсім інші правила. Якщо Росію Путіна вб’є правда, так Україну Майдану може вбити брехня, одноголосна підтримка популізму і олігархічного реваншу, нерозуміння більшістю громадян головних викликів і небезпек для нашої країни.
Якщо сучасна Україна почне колись нагадувати сучасну Росію, вона зникне з політичної карти світу набагато швидше, ніж нам здається.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...