"Это был шок". Мобилизованный журналист хотел тыловую должность, а его отправили на Донбасс гранатометчиком

Известный украинский спортивный журналист Андрей Сенькив, который в середине июня был мобилизован в Вооруженные силы Украины, в социальной сети Х (бывший Twitter) рассказал, как его после прохождения офицерских курсов едва не отправили на "ноль". У Сенькива большие проблемы со зрением, и согласно выводу военно-врачебной комиссии (ВВК) он может служить лишь на тыловых должностях.

Видео дня

Несмотря на все документы, по которым Сенькив ограниченно пригоден, после прохождения базовой военной подготовки (БВЗП) его все равно отправили учиться командовать механизированным взводом.

Далее OBOZ.UA приводит текст на языке оригинала (авторские орфография и стилистика сохранены).

"Отож, після закінчення бвзп всіх з набору з вищими освітами відправили вчитися на офіцерів – командирів механізованих взводів. За висновком ВЛК я таким бути не міг. Тому написав рапорт "про переміщення згідно з висновком ВЛК".

Були такі, шо писали рапорти по тій же причині, що і я. Дехто – бо йшов по рекрутингу і непонятно як попав на ті курси, бригади обіцяли підібрати після відрахування з академії. Дехто – бо був зарахований на офіцерські курси без вищої освіти.

В підсумку деякі бригади змогли видьорнути своїх рекрутованих і ті попали, куди й планували ще перед входом в ТЦК. Але декому не пощастило, поіхали по розподілу знову.

Через 3 тижні навчання на офіцерських за нами приїхали. 53 окремий стрілецький батальйон. В приписі писалася посада "гранатометник". Тобто, я просив про переміщення згідно висновку ВЛК. Через це відмовився бути бойовим офіцером, а мене перемістили на бойового солдата.

То був шок. Офіцеру, котрий приїхав за нами, ми показали відповідні документи. Гранатометниками ми бути не могли. Але їхати все одно довелося – наказ.

І вже тут на місці всі оху*ли. Бо приіхати мали рекси, а приіхали епілептики, астигматики і так далі.

Але вперше за час мого перебування в армії я побачив адекват. За бойові мова не йшла – нарешті висновок ВЛК враховано.

Шукали нам тилові посади й декого разом зі мною залишили тут. Моя посада – "помічник капелана", по факту діловодствувую в мпз і стройовій. Ноут, доки, ксерокс.

Більше того – з нами був хлопець з шизофренією з відповідними виписками з лікарень і дуже відчутними симптомами. За висновком ВЛК – повністю придатний. Тут одразу ж його поклали в лікарню. Тобто це вирішилося не в тцк, не на бвзп, не на офіцерських. А вже аж тут – в бойовому баті.

Підсумок. Як і належить ВЛК, у мене посада в тилу. Не страштесь, шо Донеччина – реально, тил. Єдине – якби це було з’ясовано на самому початку, а не по приїзду сюди – мені і рідним пішло би набагато менше нервів. Ну, але так – тре було йти по рекрутингу, а не просто у ТЦК".

Сенькив в конце своего рассказа добавил, что "держит бумажно-ноутбук-ксероксный фронт", выложив фотографию со своего нового места "работы".