Українські перемоги під вірменським соусом

Українські перемоги під вірменським соусом

Організаційна складова

Неждано-негадано Україна отримала третій на своїх теренах повноцінний міжнародний турнір з вільної боротьби. Досі ми могли похизуватися "Київським міжнародним" і одеським "Чорним морем", які зазвичай відбуваються у лютому й червні й занесені до календаря FILA (Міжнародної федерації боротьби). Тепер, судячи з усього, маємо треті схожі змагання й проводитимуться вони в середині осені. Організатор – Спілка вірмен України, котра з першої ж спроби зуміла створити умови, які привабили велику кількість титулованих борців. Не дивно, адже переможець кожної з семи вагових категорій отримував 10 тисяч доларів. Окремі грошові премії отримували особисті тренери чемпіонів.

Видео дня

Для боротьби то суми дуже пристойні, про що свідчить участь майже всіх провідних українських борців. Серед знакових українських особистостей не було лише п’ятьох спорсменів. Срібний призер Олімпіади-2012, представник категорії до 96 кг Валерій Андрійцев заліковує травму. Чемпіон світу-2006 Ібрагім Алдатов (до 84 кг) за контрактом виступає в німецькому клубі. й не встиг відновити фізичні кондиції. Мурадін Кушхов (до 120 кг) не так давно здобув срібло юніорського чемпіонату світу й не встиг відновити фізичні кондиції. Причина ж відсутності володаря олімпійського срібла Ігор-2008 Андрія Стадника (до 66 кг) невідома.

Втім, перейдемо безпосередньо до перепетій турніру. "Вірменський народ – дуже вдячний народ, - каже голова Спілки вірмен України Вілен Шатворян. – Ми довго ламали собі голову над тим, як ми можемо бути корисними нашій державі. І вирішили, що один зі способів –допомагати нашій держві виховувати нормальну молодь. До цих змагань ми провели дружній турнір по боксу між збірними України і Вірменії в Донецькій області. Тепер – турнір з боротьби. Для першого турніру зібрати 15 країн – це доволі непогано. Єдине, що змагання співпали з виборами і використовувати рекламу дуже важко, бо реклама занадто дорога. Через те спрацювало "сарафанне" радіо. Надалі в столичному Палаці спорту хотілося б бачити більшу кількість глядачів. Але нічого страшного, бо ми стараємося для нашої молоді. З наступного року наш турнір буде включений до календаря FILA".

В розмові з кореспондентом "Обозревателя" Вілен Шатворян запевнив, що змагання будуть традиційними: "Ми розпланували найближчу п’ятирічку, де в нас є три напрямки розвитку, одна з яких – спорт. Навіть коли мене не буде на посаді Союзу вірмен, цей турнір буде продовжуватися".

Відгомін скандалу

Між тим, для більшості українських борців Кубок Спілки вірмен став першим післяолімпійським стартом. Його родзинка полягала ще й в не дуже простій ситуації, яка склалася всередині збірної. Спровокував її борець Андрій Стадник, котрий увідповідь на власне невключення до складу олімпійської команд ініціював колективного листа з вимогою відправити у відставку тренера збірної Руслана Савлохова. Те звернення підписав 21 борець. Свого часу "Обозреватель" детально описував ситуацію, тому зупинятися на ній знову не будемо. Зараз ми поцікавилися у тих фігурантів скандалу, які були присутніми на Кубку спілки вірмен, як вони будуватимуть внутрішньокомандні стосунки після всього, що відбулося.

"В мене ні з ким суперечок немає, - каже Руслан Савлохов. – Я – головний тренер, вони – спортсмени. Я готую план підготовки, вони тренуються. Між нами тільки робочі моменти, інших претензій до жодної людини у мене немає. Будьте ласкаві, тренуйтеся, готуйтеся. Все інше – метушня".

"Кожен спортсмен, який підписував листа, пояснював мені одне, а тренеру друге, - говорить представник вагової категорії до 66 кг Андрій Квятковський, який увійшов до складу олімпійської збірної замість Стадника. – Дехто каже, що писав не проти тренера, а проти мене, а мені говорять навпаки. Та це їхня особиста справа, в мене також є думка про кожного. Спілкуватися у збірній є з ким, є люди, які підтримують, які зі мною, і зроблять все необхідне, щоб я поїхав на Олімпійські ігри, чемпіонат світу чи Європи".

"Вважаю, що зробив все правильно, - констатує срібний призер Олімпіади-2008 Василь Федоришин, котрий був в числі 21-го підписанта. – Переконаний в цьому і зараз. Не жалкую, що вчинив так, як вчинив. Як складеться наша подальша робота? Не знаю. Життя продовжується, воно не може зупинитися, щоб не траплялося навколо. Я йду по життю з високо піднятою головою, знаю, хто я є чого досяг. Я не хвилююся. Я щаслива людина, в мене чудова сім’я і чудова дитина, квартира. У мене все є. Спорт – це спортивні амбіції і я хочу їх реалізувати. Ситуація непроста, але я хочу боротися, в мене є бажання. Поки буду виступати в своє задоволення, а далі життя покаже. Вірогідно, цьогоріч виступлю на Кубку України, потім – в лютому на Київському міжнародному турнірі".

Чотири українських звитяги

Наразі ж Федоришин (до 60 кг) бореться і саме його боротьба на Кубку спілки вірмен України була найбільш яскравою. У півфіналі Василь у важкій триперіодовій сутичці переміг киянина Євгена Хавілова, свого найпринциповішого внутрішнього суперника, якому до того програв два поєдинки поспіль. У фіналі ж найсильніший з чинних українських борців здолав срібного призера Олімпіади-2012 у категорії до 55 кг Владімера Хінчеґашвілі з Грузії, який у Києві, аби не зганяти ваги, боровся серед суперників більш важких.

"Цей рік був для мене непростим, - сказав нам Федоришин після церемонії нагородження. – Але я завжди борюся до кінця. Так тренер навчив. Черпаю сили в сім’ї, в дитині, в дружині. Перемога над Хавіловим, звісно, приємна, але зважте, що до того ми зустрічалися багато разів і в більшості сутичок перемагав я. Звісно, останні два роки були дещо не на мою користь. Далися взнаки психологічний тиск, відповідальність. Якщо я думав про суперників на міжнародній арені, то Євген налаштовувався тільки на мене, і мені було трошки важко. Радий, що цього разу став сильнішим. Стосовно Хінчеґашвілі, то не думаю, що Владімер планує переходити в мою категорію на постійно. Він ще не зміцнів фізично, але через рік-два це можливо. Хінчеґашвілі – дуже хороший спортсмен, молодий, перспективний, в нього все попереду".

Не менша інтрига приховувалася в категорії до 120 кг. Окрасою турніру став фінал між талановитим Олександром Хоцянівським з Донецька та харків’янином Аленом Засєєвим. Останній, не потрапивши на Олімпіаду-2012, вирішив змінити вагову категорію й став супертяжем. Треба відзначити, що перша проба сил серед богатирів вийшла для Алена цілком пристойною. Засєєв дуже красиво і не завдяки притаманній сучасним тяжам штовханині, а саме дякуючи висококомбінаційній боротьбі пройшов ще одного борця осетинського походження, словака Сослана Ґаґлоєва і грузина Ґено Петріашвілі. Не менш видовищно в іншій частині сітки боровся й Хоцянівський. Він у красивому стилі здолав українця Михайла Доценка, а також двох росіян – Дібемірхана Накова і Тимура Дзямпеєва.

У фіналі Засєєв і Хоцянівський не зрадили атакувальному стилю, продемонструвавши, мабуть, найвидовищнішу сутичку турніру. В першому періоді краще виглядав Ален. Він був швидшим й, охопивши суперника чіпким захватом, здавалося, виконував видовищний кидок. Однак Олександр в останню мить, знаходячись на краю килима, підвернувся й зумів контрдією кинути Засєєва на три бали! Втім, Ален не знітився й, маючи хвилину в запасі, знайшов нагоду, захопив суперника за стегно й провів видовищний кидок на три бали! Оскільки дія Алена була в цьому періоді останньою результативною, він повів у рахунку. Вів Засеєв і в другому періоді. Він зробив три однобальних прийоми й мав перевагу 3:1. Проте Засєєва підвела його традиційна вада – функціональна готовність. Хоцянівський в буквальному смислі заганяв свого суперника. Надодачу Засєєв отримав важке розсічення. До кінця другого періоду сутичка двічі переривалася через те, що Алену надавали допомогу. Та безрезультатно. Програвши другу двохвилинку, екс-росіянин вирішив знятися зі змагань. Глядачі у Палаці спорту аплодували Хоцянівському стоячи.

"Після Олімпіади я два місяці не виступав, не зробив жодного старту, багато відпочивав, – каже Олександр. – До підготовки приступив лише у вересні. Тому перемога порадувала. Можливо, Засєєв функціонально слабший, але він хороший, достойний суперник".

Ще дві українських перемоги принесли Андрій Квятковський (до 66 кг) та Юрій Леденьов (до 55 кг). Інтерв’ю з Квятковським читайте на нашому сайті завтра. Для Леденьова ж важливо, що на шляху до звитяги він здолав двох сильних опонентів – вірменина Міґрана Джабуряна та одного з головних внутрішніх конкурентів – Сергія Ратушного.

А ось двоє дніпропетровців – Гія Чихладзе (до 74 кг) та Джамбулі Цотадзе (до 84 кг) – своєю боротьбою не вразили. Перший у стартовій сучичці поступився чемпіону світу і Європи серед юніорів 2006 року Кахаберу Хубежти з Росії. Але оскільки Каха в підсумку став переможцем турніру, то Чихладзе отримав нагоду боротися у втішному турнірі за бронзу. Там він у медальній сутичці програв ще одному російському борцеві Якубу Шіхджамалову. Росіянину у стартовому поєдинку поступився й Цотатзе. Він не зміг впоратися з Хабібом Абдулаєвим. А виграв цю вагову категорію грузинський борець, чинний чемпіон Європи і бронзовий призер лондонської Олімпіади Дато Марсаґішвілі. В категорії ж до 96 кг переміг бронзовий призер чемпіонату світу-2011 у вазі до 84 кг Альберт Сарітов з Росії. У фігалі він виграв у переможця останнього "Золотого Гран-прі" Елісбара Одікадзе з Грузії. Саме грузин у півфіналі став на шляху бронзового призера чемпіонату Європи-2011 Павла Олійника з Хмельниччини, котрий в підсумку на Кубку спілки вірмен України став третім.

Думка тренера

Після завершення змагань ми поцікавилися у наставника збірної Руслана Савлохова його враженнями від турніру. "Мушу подякувати Союзу вірмен України за таке прекрасне свято, - каже Руслан Сосланович. – Такий турнір – велика мотивація і для збірної України, і для дітей. Дуже радий за Квятковського, що він здобув перемогу. Андрій боровся достойно. Якби він не здригнувся на Олімпійських іграх, то був би призером й там. Та Олімпіада – це Олімпіада. Нинішній турнір показав. Що ми на правильному шляху. Я вірю, що з Ріо-2016 Квятковський повернеться з нагородою. Не маю в цьому жодних сумнівів. Приємно вразив Хоцянівський. Зріла боротьба. Єдине, чого б побажав Олександрові – щоб таку боротьбу він демонстрував за межами країни. Тоді все в нього буде добре. Стосовно ж Федоришина, то він відборовся так, як і мав відборотися спортсмен його рівня. Через те я й не дивуюся, що Василь зайняв перше місце, отримав гарні призові. Дай Бог, щоб в подальшому він боровся так само".