Блог | Зміни невідворотні: трохи історії УПЦ МП, яку ви не знали

Аби збагнути в якому жахливому емоційному становищі зараз опинилися представники УПЦ МП треба трохи історії.

Передусім хочу нагадати, що 25-27 жовтня 1990 р. Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, а митрополит Філарет, одноголосно обраний українським єпископатом ПредстоятелемУкраїнської Православної Церкви з титулом Митрополит Київський і усієї України. 26 жовтня 1990 р. у Софійському соборі після Божественної літургії Патріарх Алексій II оголосив рішення Архієрейського Собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету Патріаршу Грамоту на право бути Предстоятелем Української Православної Церкви.

Читайте: Болісний процес для Путіна

Ще раз, створення УПЦ відбулося у жовті 1990 року, і її першим Главою став Філарет. Офіційно. При повній згоді та підтримці РПЦ. Але коли у 1991 році відбулося утворення Української держави, Філарет зажадав не просто незалежності в управлінні, а повноцінної автокефалії, московські попи відправили Філарета у запрет. Так з’явилася УПЦ Київського патріархату яка складалася зокрема зі священників, які не визнали усунення Філарета. Саме їх назвали "розкольники". А Філарет в очах священників РПЦ і їх сателітів на території України назавжди став лідером і причиною Розколу.

Це було 27 років тому. Майже весь цей період українська влада більш підтримувала саме РПЦ і тому УПЦ МП стало майже недоторканою. Упродовж цього часу виросло не одне покоління священників. Вони закінчували духовні семінарії, звісно МП, отримували свій сан, і починали служити у церквах навіть не ставлячи під сумнів причину і винуватців Розколу. Ненависть до "розкольників" була така, що священики УПЦ МП більш толерантніше ставилися до всіляких баптистів, євангелістів і інших протестантів ніж до своїх братів з віри, тобто до таких самих православних.

Читайте: Самая позорная страница в истории РПЦ

Гарною ілюстрацією є одна історія, свідком якої я був особисто. Один священик УПЦ МП впав у немилість у Митрополита, причини не важливі. Скажу лише, що той священик мав підстави ображатися на Владику. В решті, Митрополит вивив священика за штат. Це така форма покарання. Священику забороняється служити у храмах, але за ним залишається сан. Щоб ви зрозуміли, це буквально викинути людину на вулицю. Як священику прокормити себе та родину якщо у нього забрали право займатися священослужінням? За штатом цей священик був зо років чотири. Як він виживав одному Богу відомо. Але він не відвернувся від Церкви, постійно відвідував служби. Молився. Одного разу його у церкві помітив Владико. Скажімо так, змінивши гнів на милість він покликав до себе священика. Священику був даний ще один шанс. Але! Знаєте яке перше питання поставив Владика священику? Чи не пішов той до розкольників!!!

І дійсно. Чого не пішов? Це ж логічно. І зрозуміло. Але наш священик вважав за краще майже жебракувати, найматися чорноробочим, братися за будь яку роботу але не піти до УПЦ КП. Бо для нього це за межею падіння. Це як продати душу дияволу.

Читайте: Інформаційна окупація: геть з України всі елементи ''русского міра''!

А ви кажете пропаганда. Щоб там не робили або не казали вищі священні чини УПЦ МП, але рядовим священикам у голову по самий мозочок кирзовим чоботом вбито – священики УПЦ КП це розкольники, зрадники і діти сатани. Канонічна є лише РПЦ і УПЦ МП, все інше від лукавого.

І от сьогодні багато хто починає розуміти, хоча й не визнаючи це відкрито, що це не УПЦ КП розкольники, а вони. Це не Філарет зрадник, а їх лідери завели Церкву до брами у Пекло.

Правильно сказав Константинопольський Патріарх – настав час поставити все на свої місця.

Не всі це приймуть. Дуже важко відмовитися від догм, які майже 30 років втовкмачували тобі у голову. І це буде крах основ. Ви можете собі уявити цей страх? Думаю ні. Я чесно, відверто співчуваю рядовим священикам УПЦ МП, серед яких є справжні Божі люди. Перед вами низько схиляю голову. Але зміни невідворотні, і правда перемагає. Завжди.