Блог | Як ЗСУшники з правосеками м**калів готували

Ми сиділи з другом Кулібіним в самому лігві Правосеків.

Там спеціальна лавочка є, для роздумів і злісних задумів. Вона любовно вистругана рабами з того ж дерева, з якого роблять маленькі, затишні, індивідуальні вагончики, в яких повертаються додому російські заблукавші "відпускники". Модель "Труна Експлорер".

Сиділи ми, думали кожен про своє. Медітували. Я ліниво оглядав околиці.

Хлопчик, нашвидку розп'ятий на дошці "Оголошення, інформація, розстріли", відверто нудьгував, і просив у всіх, хто йшов, закурити.

Дві бабусі біля входу безуспішно чіплялися до укропських злиднів, що йшли повз - "Погвалтуємося, красунчику?" А третя, лежачи на акуратно розстеленому дуже ватяному матраці, старанно зображувала епілептичний напад, іноді підглядаючи в довідник по неврології.

Читайте: Мои пацаны

Над дверима в підвал висіла акуратна вивіска на двох мовах "Катувальня - Пытошная". Її двері відчинилися, заскреготавши перші ноти похоронного маршу, і на порозі з'явився бородатий усміхнений кат, в фартусі заляпаному кров'ю і кавою.

- Друже Лентяй? Тобі кров в каву додавати, або як зазвичай?

- Як зазвичай, просто подвійну кров! - відповів я, і зіштовхнув з колін кота Жмурзіка з недоїденим снігуром в зубах. Кіт невдоволено проковтнув снігура, і прошипів "Шлемазл!" став точити кігті об шибеницю, не звертаючи увагу на гойдаючийся труп, з табличкою "Соціальний ліфт ДНР".

Друже Кулібін прокинувся від приємних думок, і сказав:

- Друже Лентяй, а двох тон вибухівки, як ти казав, все ж буде мало. Тре п'ять.

- Ти маєш рацію, друже. Ми ж гуманісти. Давай сім?

- Ну давай. Щоб у них, нарешті, хоч що-небудь добре злетіло ...

Читайте: "Сказочка о Бригаде и Волонтере-Правдорубе"

Ми помовчали.

- А що думаєш, друже Кулібін. Побачать нас м**калі з во-оон того безпілотника, що скажуть?

- Скажуть - ВСУ з правосеками, як разом зберуться, так з двох кошмарів один гаплик виходить. І один оператор того безпілотника, іншому такий каже - "П ** а нам, куме"

Звідки то зверху долинув здавлений писк, і повз нас пронісся Жмурзік з коптером в зубах. Коптер конвульсивно бив гвинтами і підвивав.

- А не відзначити нам зустріч, друже?

- Як же не відзначити? Відзначимо! Котлет хочеш?

- Не хочу. У вас на м'ясорубці написано "Путін введи!"

- Може шашлику насмажити?

- Це діло! А м'ясо є?

- Є звичайно. Наші тут м***лську беху засікли. Підемо запалимо?

- Тільки це не шашлик буде, а барбекю.

- А якщо ми перед цим в них шампурів наштрикаємо?

- Ти маєш рацію!

Кулібін поправив рацію, і потягнувся до купи заточеної арматури. Тут до нас підбіг захеканий нелюд в білому маскувальному костюмі.

- Друже Кулібін, там це ... м**калі вже того ... запалилися.

- Що, ОБСЄ їх засікло?

- Ні, по-справжньому!

- Я ж просив без нас не починати!

- Так вони того, самі ...

- Вони у вас завжди "самі"!

- Та ні, цього разу правда самі. Обід розігрівали. Рукодупі потвори, май фюрер ...

- Ну ладно, що там у нас в погребі є? ..

Через годину посеред похмурого залу з портретом Бандери на стіні, стояв величезний антикварний казан зі свастикою. У ньому сиділи три відгодованих м**каля. Один швидко нарізав цибулю і моркву. Другий майстерно ліпив галушки. Третій ретельно посипав перших двох сіллю і спеціями.

Неподалік метушилися ще двоє. Один тягав воду, другий складав під котел дрова.

- Бачиш, друже Лентяй, як у нас справа поставлена? М**калів готувати, навіть, не треба. Самі готуються. Вони ж чотири роки лізуть і лізуть - досвід величезний.

Ну, пішли, по люльці викуримо, і що-небудь висадимо в у повітря, для апетиту.

Не будемо заважати. Нехай м**калі готуються.

Ось так час і провели. Разом ми, запам'ятайте! Що б якась падла не казала.

Я ще сказати щось хотів, не пам’ятаю? А, так!

Готуйтеся, м**калі!