Блог | Вырванные "глаза" Крыма, или Как готовился приход "русского мира" на полуостров

С интересом прочитал удивительную полемику Оксаны Забужко с "Домом Булгакова". Как не-киевлянину ни в коем приближении, и даже не бывшему, не видевшему того дома (а может –и прошедшего мимо него когда-то по своим делам?) должно было быть, как раз, неинтересно. Впрочем, внимание привлекли до боли знакомые реалии.

Далее текст на языке оригинала.

Ці реалії знайомі по Криму. По Криму, де "корєнними кримчанами" звуть себе люди, чиї батьки заселили Крим, що довго стояв поневічений, дивився мертвими "очницями" будинків - після депортації кримських татар, німців, італійців, вірмен, болгар, греків. Ці народи були колись "очима" Криму, але їх вирвали, і тепер вставлені замість них скляні протези "мають свій погляд" на Крим.

Ці ж люди - при совітах уголос, при Україні пошепки, а тепер в окупації знов уголос, а то й "на сміливий крик" - кажуть репатріянтам: "Какіє же ви корєной народ? Вот ти гдє роділась, Алієшечка? в Узбекістанє? а я раділась і вирасла в Алупкє!". Або грубими жартами про те, що кримські татари народжені у вагонах.

Але чим, а точніше - ким прикриваються всі еті люде?

"Знаменитими мешканцями Криму".

Чеховим, який багато жив в Ялті, точніше в Аутка, яку перейменували тепер просто в Чєхово.

Пушкіним, який бував в Криму - описав Фонтан Сліз, а вдячні совіти ледь не перейменували за це Бахчисарай на Пушкінград, а Гурзуф, що так сподобався поету - на ПушкінО. Але вчасно одумались і назвали "Пушкіно" аж П’ЯТЬ РАЗ (1 - Кучуккой-Карасан, в якому, точніше поблизу якого, жив генерал, син якого дружив з декабристом, з яким також дружив і Пушкін - хороша така прив’язка!); 2 - улица Пушкіна, колишнє Ермене-Маалє, вірменський квартал в Бахчисараї; 3 - Біюк-Алкали, просто колишній маєток мурзи Ширинського; 4 - Цареквічі, чеську колонію ; 5 - Ессен-Еки, колонію лютеран)

Толстим, який зимував в Криму - і тепер "сьома Гаспра", дореволюційна "Алєкснадрія", зветься Ясная Поляна, бо там жив тульчанин Толстой, а в Тулє єсть же ясная-поляна, так чому б і в Гаспрі не бути?

Скільки ще таких "славних імен"?

Тисячі. Вам не почулося - тисячі.

Тисячі кримських назв перепоганено. І багато з них після довгих маневрів "облагорожено" іменами рускіх класикиів.

Рускіх, так. Леся Українка мешкала в Ялті? Але ніхто ніколи не намагався назвати її іменем місто, село чи хоча би квартал. Білоруські, українські, балтийські, польські класики "жили й бували в Криму" - але повірте, від Міцкевича в нас нема ніякої Адамовки чи Мицкевичевки, хоча від Чєхова в хід пішли не лише прізвище, але і ім’я, і навіть Чайка з Каштанкою. Від Пушкіна - і Лукороморьє згодилося.

Ця русифікація здавалася б лагідною, якби, вибачте, не катування, репресії, депортації, геноцид.

Ці "русские имена, священние для всякаго русскаго уха", стали візитівкою Криму. "Русскаго Крима". "Русской Ривьери", "Русской Швейцарии", "Острова Крим Аксіонова".

А тепер про саму полеміку.

Оксана Стефанівна написала гарячу і запальну філіпику - в 2015 році.

Музей Булгакова відповів на неї аж 2021 року.

6 років готувався, вів копітку роботу!

У відповідь на есей, який, я певен, Забужко наваяла за 1 вечір.

Ось як працюють в русском-мірє: не зря ж говорять, не бітьйом - так катаньєм.

Тому я і назвав цю полеміку "дивною"

У всьому іншому вона, на жаль, типова.

Ви можете прочитати обидві статті,

але я вам нагадую:

не плутайте очі і скляні протези.