Встань и борись. Иди - и побеждай. Ради нас

2 минуты
22,2 т.
Встань и борись. Иди - и побеждай. Ради нас

Это – пост девушки, которая завоевала для Украины первую медаль на олимпиаде. Он очень меня зацепил из-за того, что, лично для меня, он не только о спорте. Он – о борьбе и поддержке.

Бывают моменты, когда ты боролся до последнего и жертвовал всем ради одной цели, но в шаге от нее ты споткнулся и показалось, что сначала упал ты, а потом тебя рухнуло небо и разбилось о твою голову. А ты лежишь на горячем летнем асфальте, раздавленный, не способный подняться, потому что отдал свои силы до последней капли, но этого оказалось мало.

Далее текст на языке оригинала.

Та потім ти отримуєш підтримку, підводишся і перемагаєш та починаєш свій шлях до мрії спочатку. Але не з нуля. Бо ти не один. Бо ти – не тільки за себе. Бо сильні своїх мрій не зраджують, а лише відкладають у часі (ох, тут і мені вам буде про що розказати, але трохи пізніше).

Видео дня

Після останніх подій навколо Північного потоку-2 і того, що зробили наші західні партнери, у мене і багато кого з вас (судячи з моєї стрічки) виникло подібне відчуття. Бо ми зробили те, що здавалось неможливим, заплативши за це страшну ціну в своїй боротьбі за незалежність. А наші інтереси проміняли на шкурняки і газ. А це означає, що найтяжче ще може бути попереду і віра в себе починає тебе полишати.

Але давайте бути чесними одне з одним, сім років тому ми теж були сам на сам з бідою. Західні партнери розчехлились далеко не одразу і далеко не завжди були з нами пліч о пліч. Тож нічого нового не сталось. Ми тут уже були. Насправді ми тут були завжди. Ми воюємо за себе. І будемо воювати, поки нас не змінять наші діти, а їх - наші онуки. Бо життя – це боротьба. І нікому, крім себе та інших таких же, ми не потрібні. Але хіба цього мало?

Подзвоніть мамі, поговоріть з дітьми, подивіться в дзеркало, сходіть на частину цвинтаря, де поховані солдати – і ви обов’язково почуєте: "Встань і борись. Сьогодні твоя черга. Ми поруч. Все в твоїх і тільки твоїх руках. І не важливо: це прапор, автомат, знаряддя праці чи естафетна паличка. Іди і перемагай. Заради нас. Будь ласка".

У важкі часи ми завжди вміли гуртуватись і підтримувати одне одного. І боротись разом, наскільки б різними ми не були: україно- і російськомовні, українці й татари, галичани, кияни, донеччани, черкащани, одесити й діаспоряни. І це завжди давало ту незабутню атмосферу, яка панувала на Майдані та в окопах. Відчуття неймовірної єдності та взаємопідтримки.

Навіть якщо попереду був штурм.

Особливо якщо він уже почався.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.