Блог | "У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку..."

Сидимо з товаришем, п'ємо каву.

Підходить досить молодий бомж з борідкою. Здалеку майже не помітно,що бомж. Але вже зблизька очевидно. І запах...

- Прастітє, у вас єсть восємь грівєн?

Товариш: Ні.

Бомж до мене: А у вас?

- Є, кажу.

- Дайтє пожалуста, Мнє на мінєральную воду, ви нє падумайтє (хоча запах перегару не дає повірити в цю "легенду").

Я: Так давайте я вам дам пляшку мінеральної води!

Бомж мнеться:

- Ну, давайтє.

Я йду з ним до своєї машини, відчиняю, дістаю велику пляшку мінералки (я завжди маю з собою) і даю.

Бомж інтелігентно робить вигляд, що шукає в своєму гаманці гроші, щоб заплатити. Я відмахуюсь і йду назад до кави.

Бомж, тримаючи в руці пляшку з водою, підходить до перехожої: "У вас єсть восємь грівєн? Мнє на мінєралку...".

Читайте: Львов — не Польша, Крым — не Россия!

Знову про бомжа.

Біля метро "Арсенальна" "полює" бомж.

Підходить до моєї дружини.

- Дайтє пять грівєн. Мнє поєсть. На булочку.

Дружина: "Так ходімте, я вам куплю булочку і до булочки".

Бомж: "Ви што, сумашедшая?!".

Читайте: Авто - это дойная корова?

Якось я працював на будові біля метро Лівобережна.

Будував магазин. Працював сам.

А за харчами ходив на ринок через дорогу.

Вразив бомж. Молодий ще хлопець, який пробував заробити грошей, співаючи українські патріотичні пісні.

Я його потягнув до себе на будову, нагодував, Запросив наступного дня знову.

Потім запропонував йому ставати зі мною до роботи в парі. Запропонував жити у мене в підсобці і запропонував хорошу зарплату. Реально хорошу.

Він відмовився і знову пішов співати пісні біля метро.