Блог | Циганський "Інь" і "Янь": демократія повинна мати зуби

Зара шось напишу. Захисники демократії, толерантності і решта гуманістів можуть кривитися від огиди і починати плюватися.

В моїй буремній молодості довелося мені працювати в порту на Крайній Півночі, там, де в тундрі жили ненці.

Рідна радянська влада вирішила потурбуватися про "малий народ", і в рамках державної програми і відмиття виділених чималих коштів збудувала для оленярів два великі теплі дерев'яні будинки в "посьолку" біля порту. Із електрикою, тинькованими стінами, котельнею на привозному вугіллі, каналізацією, замками в дверях і всим, чим треба. Стіни красиво пофарбували в синій колір і помили шибки.

Перед настанням полярної ночі відбулося урочисте вручення ключів адміністрацією старійшинам ненецького кочовища. Ну щоб в пургу люди не мерзли, а зимували в теплі і чистоті.

Невдовзі з тундри прибули ненці на нартах із своїм стадом оленів.

Обдивлялися і обмацували нове житло.

А потім закипіла робота.

Ненці вибили і винесли всі перегородки, двері, сантехніку і все, що можна було віддерти і відламати.

Потім загнали всередину своїх оленів, щоб не порозбігалися, а самі розмістилися навколо в чумах.

Спільнота ненців не підпорядкувалася суспільним правилам і продовжувала жити, як жила.

Навесні ненці відкочували в тундру. Коли сніг розтанув, то на білий світ з'явилися концентричні кола із відходів їх життєдіяльності навколо синіх будиночків.

Це передмова.

Тепер мова.

Читайте: Циганофобія: після Путіна і депутатів, роми - третій об'єкт по ненависті

В 1986 році я працював в Києві на будові. Біля метро Лівобережна.

І бачив як "працює" циганський табір.

Цигани окупували ту місцину і тягали свої жертви в тихий куточок між будовами. А мої вікна якраз виходили туди. І були вони дзеркальними. Так що з вулиці мене видно не було, а я все бачив.

Між мною і циганами йшла постійна війна.

Я, бачачи як вони грабують чергову дівчину чи хлопця, вибігав із молотком у руці і відбивав нещасних у циган.

Їхні "чари" чомусь на мене не діяли.

Вони про це знали і визнавали за мною своєрідне "право на агресію".

Але цигани все одно тягли людей в той закуточок, бо то було саме затишне місце, і не завжди я міг бачити процес грабунку.

Саме цікаве, що жертви були загіпнотизовані і зовсім не реагували на зовнішні подразнення. Одна циганка щось говорила дівчині, а інша підходила ззаду і спокійно грабувала. Цигани відбирали все з кишень і знімали ланцюжки з сережками, а люди стояли як ляльки, і "прокидалися" лише після того, як я їх смикав і давав лящів.

Не буду зараз розказувати скількох я врятував і які гроші повертав, відібравши їх у циган. При чому цигани не заперечували і віддавали.

Це була як гра - типу побачив і виграв.

Правда намагалися залишити собі частину як "винагороду за чесність". Звучить смішно, але виглядало і заявлялося саме так.

Там же відбувалася торгівля наркотою.

В процесі були задіяні всі - і старі і малі. Вкрадені гроші і коштовності передавалися миттєво "по ланцюжку", і їх доводилося відбирати у якогось малого циганчука аж за світлофором біля базару. Або їх приносила якась циганка з-поза готелю.

Грабували теж організованими групами до двадцяти чоловік. У всіх були свої розписані ролі і працювали конвеєром. Від гадальниць і жебраків, до "гіпнотизерів" і наглядачів. Так що сказати, що винна тільки та циганка, яка витягла кульчики у дівчини з вуха, не можна.

Читайте: Українці - антисеміти? Брехня і маніпуляція!

І друге сильне враження про циган.

Мабуть найчесніші партнери - теж цигани.

Можу розказати про свій досвід як артиста і як будівельника в партнерстві з циганами.

Кришталева чесність і відповідальність у ділових стосунках, добре ставлення і дружба на довгі роки. Ну і своєрідний кодекс честі.

Сиджу і думаю - чи це я точно про ромів написав?

Тобто такий собі циганський Інь і Янь.

Ніби про різні народи пишу.

Так от.

Питання не в національності, а в антисоціальності.

Якщо спільнота принципово веде антисуспільний спосіб життя, то, вибачте, і суспільство не повинно мати якісь зобов'язання перед спільнотою. А тим більше лити крокодилячі сльози за гіркою долею "нещасних" злодіїв і наркоторгівців.

Тобто по ділах їх пізнаєте їх.

І виселення осередку загрози це не "елемент нацизму", як пишуть страждаючі демократи, а нормальний елемент захисту суспільства, відповідального перед своїми дітьми і родинами.

Ці групи якраз і розраховують на нашу "беззубість" і слабкість, користуючись правами, які надає демократичне суспільство і тупо забиваючи на обов'язки перед цим суспільством, які якраз і гарантують ці самі права.

Не дозволяємо на собі їздити і себе поганяти.

Маємо свою гідність, самоповагу і самозахист.

Демократія повинна мати зуби і захищатися.

Інакше вона дуже швидко зникне.

І де тоді будуть квилити толерантні гуманісти про людські цінності і порушені права?