Блог | "Своя Победа": Россия никогда не считалась с потерями

Грузія. Країна розколота. Парламент то збирається, то третина його складу ігнорує засідання. Пробували кілька разів проводити строкові і дострокові вибори — результат той самий. Віддати більше голосів опозиції (не обов"язково силі Міхо) суспільство боїться — знову може початися війна, а допомоги чекати нізвідки. Грузинів раз вже продали у серпні 2008-го заради "умиротворення".

Польща. Суспільство розколоте. Подразник останніх днів — нові дані розслідування щодо загибелі в квітні 2010 року літака з президентом та вищим керівництвом країни. Висновки — теракт, а ніяка не помилка пілотів літака. Відома й авторитетна в Польщі журналістка розповідає Марку Солоніну: поляки не знають, що їм робити з цим розтривоженим спогадом. Гонор вимагає помсти, але відкрито висловити звинувачення і воювати з росією бажаючих мало. Шансів перемогти, вважають, немає. Тому краще вдати, що не знаєш правду.

Білорусь. Масові протестні акції захлинулися, оскільки повсталий народ не отримав від світу підтримки, на яку розраховував. Санкції проти Лукашенка? Стягування російських військ до кордонів Білорусі спонукало Брюссель і Вашингтон обмежитися рядовою стурбованістю.

Копнем глибше. Після Литвиненка у Великій Британії отруїли ще й Скрипалів. Різкі заяви Терези Мей в тім числі спричинили перемогу Бориса Джонсона.

Наприкінці 2014 року снігоприбиральна машина атакувала у Внуково літак четвертої за розміром нафтодобувної компанії Європи, президент Total, громадянин Франції загинув. Сказали — сталося непорозуміння.

Як гадаєте, через скільки днів/годин після того, як під Сніжним упав МН 17, главам держав/урядів доповіли про те, хто саме і як його збив?

Зрештою, Порошенко програв не через Армію, Мову. Віру і умовну корупцію в оточенні. Ні. Більшість українців схожа на грузинів. Страшно мати справу з росією.

Той скажений сусід ніколи не рахувався з втратами і доводив до сказу своїх ворогів, кидаючи на дзоти все нові й нові лави понароджених бабами солдатів.

Тому вони й носяться з цією "своєю" Побєдою. Бо, розповідаючи своїм громадянам правду про ту війну, цивілізовані уряди мимохідь нагадують своїм громадянам, що росіяни й своїх життів не рахують, не кажучи вже про чужі.

Наостанок. Читаю сьогодні у стрічці заклики розтерзати вату і її провідників із ОПЗЖ. Мовляв, нічого з ними говорити і нічого їм щось протиставляти (скажімо, якісь суто українські акції), добре було б тих очільників кинути в тюрму (якщо не вдасться якось придушити).

Але в мене перед очима соціологія, яка надто несуттєво відрізняється від тієї, яка була в часи втіклого і засудженого януковича.

Світ не дає відповіді на питання росії. Цивілізовані прем"єри і президенти мають на меті досидіти свої терміни так, аби чогось не сталося. Тому путін пересиджує всіх і збирається правити до 2036-го.