Сурогатне материнство: право на батьківство чи торгівля людьми?

Сурогатне материнство: право на батьківство чи торгівля людьми?

Як Україні врегулювати сферу сурогатного материнства

Вражаюча новина про малюків, народжених сурогатними мамами, які перебувають в одному з готелів Києва, сколихнула країну. З цього приводу посипались численні коментарі, зав’язались дискусії, висловлювались різні точки зору. Вважаю необхідним озвучити власну позицію, оскільки проблема сурогатного материнства потребує максимально швидкого вирішення, аби діти не ставали жертвами торгівлі людьми та не піддавалися ризику насильства.

Нагадаю, що сурогатне материнство – це один із методів лікування безпліддя. Тобто запліднення жінки шляхом імплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу подружжя з метою виношування і народження дитини, яка в подальшому буде визнана такою, що походить від подружжя. Як правило, його здійснюють на комерційній основі на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір’ю.

Правова база для регулювання цього питання в Україні не просто слабка, а майже відсутня. Зокрема, стаття 123 Сімейного кодексу вказує, що "у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя". При цьому сурогатна мати не може оспорювати в біологічних мами й тата своє батьківство.

Медичні аспекти застосування сурогатного материнства регулює наказ МОЗ №787, який, до речі, навіть не юстований. Він вказує, що сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини. Якщо батьками дитини є іноземці, вони мусять повідомити тимчасове місце проживання до моменту оформлення документів та виїзду з країни для здійснення патронажу спеціалістами з педіатрії та спостереження. І на цьому напівлегітимному документі все регулювання завершується.

Постає питання - чому в умовах, коли ні права дитини, ні права сурогатної матері не захищені, іноземці стоять у величезних чергах до українських клінік, де застосовують репродуктивні технології?

Відповідь очевидна: в різних країнах до сурогатного материнства ставляться по-різному. Наприклад, в Австрії, Норвегії, Швеції, Франції, Італії, Швейцарії та Німеччині воно взагалі заборонене. Й потенційні батьки шукають території, де ця сфера цілком або частково легалізована, а рівень життя населення – низький, що і штовхає "армію" жінок надавати такі послуги за фінансову винагороду. Саме тому подружжя з цих країн (як правило, це люди віком 35+) звертаються до спеціалізованих агентств, які підбирають сурогатну матір та медичний заклад, що має акредитацію на здійснення таких процедур. Юридично все оформлюється у вигляді договору з сурогатною мамою. Договір може бути тристороннім, коли третьою стороною виступає медустанова, що часто практикується в Україні. У договорі детально описуються обов’язки сурогатної матері та вартість її послуг (для України це в середньому від 10 до 20 тис. євро), але не завжди так само чітко визначені обов’язки інших сторін (біологічних батьків та самої клініки). Цікаво, що в деяких країнах, де толерується комерційне або альтруїстичне сурогатне материнство, розцінки зовсім інші: Ізраїль – від 40 тис. євро, Бельгія, Нідерланди – 55-65 тис. євро, США – 100-150 тис. євро. Це додатковий аргумент для потенційних батьків-іноземців скористатися послугами сурогатної мами саме в Україні. Через бідність населення та дірку в законодавстві можна суттєво заощадити. Мотивація самих сурогатних мам однозначна – гроші. Часто це мами-одиначки, яким потрібні кошти на виховання, забезпечення та освіту власної дитини.

На жаль, початкова здавалася б благородна мета – допомогти людям, які з медичних причин не можуть мати власних дітей, перетворюється на потужний транснаціональний бізнес, де жінка – отримує такий собі статус "гастарбайтера". Й судові установи європейських держав, в тому числі Європейський суд з прав людини, все частіше реагують на факти ввезення сурогатних дітей з-за кордону відмовами в реєстрації юридичного зв’язку "дитина-батьки".

В ООН також попереджають про небезпеку поширення індустрії сурогатного материнства, що часом вироджується в злочинну торгівлю людьми. А бідні країни поступово стають донорами дітей для батьків з успішних розвинутих регіонів світу. Організація Об’єднаних Націй закликає ухвалити дієве міжнародне законодавство, що захистить, в першу чергу, права дитини, перешкодить подальшій комерціалізації сурогатного материнства та регулюватиме діяльність посередників, які наразі заробляють величезні кошти на цьому бізнесі.

Тому для України також настав час законодавчо врегулювати сферу сурогатного материнства. Останній раз це пробували зробити ще в далекому 2012 році, коли в поданому до парламенту законопроекті пропонувалось дозволити користуватись послугами сурогатних мам іноземцям лише тих країн, де ця процедура легалізована. Але під приводом термінологічних неточностей він був ветований тодішнім президентом. А інші тексти, які напрацьовувались в стінах профільних комітетів, блокувались навіть на рівні внесення до порядку денного Верховної Ради.

Очевидно, наразі українському парламенту потрібно поставити крапку у цій дискусії і визначитись: або Україна забороняє сурогатне материнство, або визначає чіткі механізми, які будуть регулювати цю діяльність в майбутньому. І у разі другого варіанту - розробити новий проект закону, який врахує усі реалії сьогодення.

Вважаю, що він має базуватись на таких принципах:

  • Інтереси дитини – на першому місці за будь-яких умов.

  • Сурогатне материнство не може розглядатися як звичайна робота.

  • Пропаганда цього виду діяльності має бути заборонена.

  • Права сурогатної матері повинні бути всебічно захищені.

  • Комерційне сурогатне материнство слід максимально обмежити аж до повної заборони.

  • Альтруїстичне сурогатне материнство може існувати, але доступ до нього іноземців потрібно суттєво обмежити.

  • Суворий контроль щодо клінік, які застосовують допоміжні репродуктивні технології.

Це лише один з варіантів врегулювання проблеми сурогатного материнства. Для остаточного рішення нам потрібні змістовні дискусії не лише політиків і управлінців, але й медиків, правознавців, правозахисників та соціологів. Результатом має бути баланс між правом на батьківство та запобіганням торгівлі дітьми, в що сурогатне материнство часто перетворюється. Найважливіше – убезпечити новий закон від будь-яких проявів лобізму з боку певних сил, які хочуть заробляти величезні кошти ціною дитячих життів.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Украина