Блог | СРСР made in USA

Я до 22-х років жив в СРСР, щиро бажаючи цій країні усіх негараздів, бо ненавидів її не стільки за тотальну брехню, варварство, страх, гноблення... У мене до неї був особистий рахунок - мистецький. Тотальна цензура, ідеологічні комісії, показові розправи, наклепи, цькування, зіпсовані долі, алкоголізм, самогубства, а часом і вбивства незгодних з режимом митців - ось що обурювало мене найбільше.

Невидимі широкій аудиторії війни, що точаться в мистецькому середовищі - найзапекліші, бо ведуться не за території, ресурси і посполитих, а за, здавалося, цілком абстрактну категорію як ВІЧНІСТЬ або КОЛЕКТИВНА ПАМ'ЯТЬ.

Не важливо, якою саме була історія, важливо те, як відтворить її талановий історик. Не важливо, що було насправді, важливо те, як опише ці події письменник, або змалює митець на полотні. Саме від його таланту й погляду залежить історична репутація тимчасових "сильних світу цього", інтерпретація тих чи інших подій нащадками, а значить і усталення їх в колективному свідомому/несвідомому народу, нації, світу.

ТВОРЕННЯ МІФІВ - основне завдання мистецтва. Давньогрецькі, християнські, радянські - всі вони впливають на наше щоденне буття, формують поведінкові моделі, лексику, стиль життя, манеру одягатися, обирати щоденний музичний супровід або вечірній серіал для перегляду.

Озирніться довкруж... ВСЕ, що ви бачите, починаючи від скляночок на кухні, вбудованої шафи, старих капців, айфону чи кошика для кицьки створено художниками. Вони - найвища каста на землі, через яку зі звичайними людьми промовляє ТВОРЕЦЬ.

За їхні таланти та прихільність воюють цілі країни та мегакорпорації. Вони єдині долають СМЕРТЬ завдяки своїм творінням.

Розуміння значення та впливу Митця на формування колективного Міфу у високорозвинутих суспільствах завжди була високою. Очь чому тоталітарні держави, в першу чергу, прагнули взяти під контроль сучасне міфотворення.

Рівно сто років тому товариш Ленін, виголосив тезу: "Найважливішим з усіх мистецтв для нас є кіно! І цирк..." І хоч про цирк згодом забулося, музична та кіноіндустрія в сучасному світі дійсно замінила широкому народу і релігію, і ідеологічні надбудови, перетворившись у світовий поп-ерзацкульт, де замість богів - зірки, на яких моляться, яких копіюють, з яких беруть приклад, у безмертя яких дійсно вірять. Подивіться у вікно - ЦОЙ ЖИВ - бачите?))) Ну це так до прикладу... Замініть Цоя на Елвіса, Майкла, принцесу Діану чи Мерілін - факт лишається фактом: в сучасному євроатлантичному світі їхні імена однозначно популярніші за Апостола Петра, Фому Аквінського, Гьоте чи Махатму Ганді. А вплив дупи Кім Кардашьян на формування поглядів та смаків сучасного покоління однозначно потужніший за Нагірну проповідь від самого Ійсуса з Назарету, віра в якого піддається обструкції, тавруючись як деструктивний патріархальний атавізм, що свідчить про розумову обмеженість та нездатність індивідума еволюціонувати.

Я доволі часто бував у Америці, спостерігаючи за ситуацією зсередини, тому нинішнє рішення КіноАкадемії, що ввела квоти на участь у зйомках артистів, які представляють певні гендерно-расові групи або людей з обмеженими можливостями не стало для мене шокуючою новиною. Неперсоніфікований лівацький неототалітаризм зробив ще один крок до цензурування мистецтва на свою користь.

Тепер в американському все буде приблизно так, як колись в радянському кіно, де головний герой - ударник комуністичної праці, найкращий друг - герой-фронтовик, подруга - знаменита ткачиха протистоять бандерівсько-фашистській навалі прихильників правоконсервативних цінностей.

В американському варіанті прогнозую наступний сценарій: головна/ний герой/їня - трансвестит з Малайзії, що бореться за права слонів, його другиня - афроамериканець-гей, а подруга - колишній колумбійський неонацист, що змінив свої погляди та стать під впливом Грети Тунберг. Всі вони борються з домашнім насиллям та ветеринарами-бандерівцями, що приспали їхнього друга - стару болонку Мадонну, яка страждала від ожиріння серця і важила понад сорок кіло!)))

Свого часу СРСР розвалився через брехню та викривлення реальності на догоду ідеологічній доцільності.

Шкода Америку, що перемогла СРСР саме завдяки своїм правоконсервативним цінностям.

(Автор переходить на давньогрецький патос)

Протягнемо руку допомоги нашим американським братам, що потерпають від войовничого неомарксизму!

РУКИ ГЕТЬ ВІД ВІЛЬНОГО МИСТЕЦТВА!!!

Та щось зовсім не смішно панове...

Бо це вже не боротьба за права меншин та пригноблених, а знишення більшовиками всіх незгодних.

Знаємо...Проходили... В той час як Америці, здається, ще тільки належить вивчити цей сумний історичний урок.