Блог | Смерть та Чиновник

(казка)

Прийшла якось Смерть до старого чиновника.

- Настав твій час. Пішли зі мною!

Але той не поспішав:

- Хто пішли? Куди таки пішли? Нічого не знаю!

Знітилася Смерть:

- Як так?.. Ти ж мусиш...

- Нічого не мушу! Не маєте права! Де всі папери, вимоги, направлення? Поки все не буде по формі - з місця не зрушу!

Довелося Смерті повертатися ні з чим, та просити в Небесній Канцеляріі потрібні документи.

- Не годиться! - знову вперся Чиновник. - Не по формі написано! Де "Супроводжувальний лист"? Де довідка про "Дозвіл супроводу"? Де накладна на дорожні витрати? Не піду!

Знову побігла Смерть в Канцелярію, за потрібними паперами.

- Що це таке? Це форма 1,8! А треба 1,18! Чи ви вперше цим займаєтесь, що не знали? - все не вгамовувався Чиновник.

Так бігала Смерть кілька років, збивала ноги. А Чиновник тим часом жив собі далі, розкошував, горя не знав.

Та тільки посміювався з дурної Смерті, що та не знає всіх потаємних каверз бюрократичного аппарату.

Та не така дурна була Смерть. Набридло їй бігати.

- Знаєш що, чоловіче? А не буду я більше ганятися за твоїми папірцями! Хіба ж воно мені так вже треба? Живи собі далі!

Безмежно зрадів Чиновник такому щастю. Аж засміявся на радощах.

Читайте: "Три дні в п**дорезі - вся моя війна. Главне, щоб УБД зробили"

***

А тим часом роки брали своє. Насіли на Чиновника болячки всякі, що зі старістю приходять. Перестав спати ночами; вдень від лікарів не виходив. Та нічим лікарі зарадити не могли - від Старості немає ліків. Ніяких.

Крім Смерті.

Пізно зрозумів то чолов'яга. Вже як лежачим зробився, обузою для нащадків, почав молитися, Смерть кликати.

- Прийди! Забери! Бо що то за життя, лежати, від болю мучаючись, та в стелю дивлячись? Не життя, стражденне існування!

Та не прийшла до нього Смерть. Дуже вже образилася.

Так і лежав, поки не стало сил навіть повіки розмружити. Думали всі, помер. То й поховали.

І досі певно, лежить собі в гробі, та Смерть кличе.

***

Яким хитрим не будь, як не викручуйся, в кінці отримаєш те, на що заслуговував.