УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Сергей Борщевский
Сергей Борщевский
Писатель и дипломат, эксперт Центра исследования России

Блог | Що робити з Суворовим?

Що робити  з Суворовим?

Кілька місяців тому мені вже доводилося писати, як керівник одної з областей бадьоро доповів громадськості про успішне завершення процесу декомунізації на підпорядкованій йому території.

Вочевидь згаданий керівник не розуміє, що справжня, а не позірна декомунізація – це не просто заміна топонімів і повалення пам'ятників комуністичним вождям, а глибинні, тектонічні зміни в суспільній свідомості. А головне, що йтися, власне, повинно не про декомунізацію, а про деколонізацію, адже комуністичний період – це лише один з етапів колоніального панування Росії на наших теренах. А артефактів цього панування і сьогодні, через 27 років після проголошення державної Незалежності, маємо вдосталь.

Читайте: Новости Крымнаша. Предатели вопят об ухудшении жизни в Крыму

Пригадую, ще на початку двохтисячних один російський дипломат у розмові зі мною завважив, мовляв, країни Латинської Америки чудово обходяться спільною для всіх мовою колишньої метрополії – іспанською. На що я негайно відповів, що в жодній з цих країн немає жодного пам'ятника конкістадорам, себто завойовникам, на кшталт Кортеса чи Пісарро.

Так от про пам'ятники. Міністр культури України Євген Нищук повідомив, що в зв'язку із запланованим знесенням на території Київського військового ліцею статуї колишнього "патрона" колишнього суворовського училища, цю статую передадуть до Ізмаїла. Мовляв, у Ізмаїльському музеї є присвячена Суворову експозиція, і така передача стане цивілізованим вирішенням питання.

Читайте: Новости Крымнаша. Всё плохое обязательно идет в комплекте с Россией

Під "цивілізованим", мабуть, мається на увазі, що царського завойовника не розтрощать на друзки, як комуністичного на київській Бесарабці. До речі, російська Вікіпедія мовить не про експозицію, а про Ізмаїльський музей О.В.Суворова, один із п'яти таких закладів на пострадянському просторі.

Отже через ті ж таки 27 років після проголошення Незалежності маємо в Україні музей, що прославляє завойовника, та ще й дбаємо про його наповнення. Хочу нагадати: російські війська під началом Суворова захопили Ізмаїл 1790 року. А тепер надаю слово тій же російській Вікіпедії: "Підкорення Ізмаїла мало велике політичне значення. Воно вплинуло на подальший хід війни та на укладення 1792 року Ясського миру між Росією і Туреччиною, який підтвердив приєднання Криму до Росії" (переклад мій – Авт.) І тут російська Вікіпедія не збрехала: перемога Суворова під Ізмаїлом справді закріпила російське панування на півострові.

Читайте: Новости Крымнаша. Поматросят и бросят

Нещодавно я мав розмову з авторами сценарію фільму та однойменної документальної повісті "Позивний Бандерас" про нинішню українсько-російську війну. Після виходу фільму й книги вони об'їхали різні куточки України, провели чимало зустрічей з читачами та глядачами. В тому числі і в Ізмаїлі, де політична свідомість аудиторії, за їхніми словами, на доволі низькому рівні, а патріотично налаштовані громадяни почуваються не надто комфортно.

І в цьому зв'язку хочу нагадати ще одне: анексія Криму відбулася 2014 року, але готувалася вона заздалегідь, у тому числі шляхом відкриття на півострові – при потуранні тодішньої української влади – філій московських університетів.

Якщо нинішня українська влада не знає, як цивілізовано вирішити питання з пам'ятником Суворову або боїться "взяти гріх на душу", нехай подарує його Польщі. Сподіваюсь, у наших сусідів знайдеться і здоровий глузд, і кувалда, щоб розібратися з катом, який 4 листопада 1794 року залив кров'ю Варшаву.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...