Блог | Водний геноцид і нашестя собак: як живе село на Київщині

Вже понад рік села Гаврилівка та Тарасівщина, які входили до складу Гаврилівської сільської ради, стали частиною Бучанської об’єднаної територіальної громади. Гаврилівський сільський голова Олег Покрасьон вже рік як називається старостою села. Тепер він одноосібно представляє громаду на рівні ОТГ. А село позбулося власних депутатів.

На сайті Бучанської ОТГ розтлумачуються обов’язки старости. Зокрема, "староста має робоче місце на території старостинського округу, де він обирався. У нього - чіткий графік роботи, зручний для жителів. Він організовує заходи у селі, відслідковує проблеми громади та пропонує варіанти їх вирішення".

Читайте: Добровільна децентралізація триватиме до весни: заступник міністра

Давайте ж подивимося, як Олег Покрасьон "відслідковує проблеми" і "пропонує їх вирішення".

Так, з його подачі та унаслідок спровокованого ним же затяжного конфлікту з розташованим на території Гаврилівки підприємством "Комплекс "Агромарс" від водопостачання, яке здійснювалося цим холдингом, було відрізано 4 вулиці у Гаврилівці і Тарасівщині. Всього без води посеред літа залишилися близько 100 дворів. При цьому про жодну альтернативу сільська влада, ухвалюючи рішення про припинення водопостачання, не подумала. Тож місцевим жителям довелося згадати досвід пращурів і або возити воду звідти, де вона була, або терміново викопувати криниці у себе на обійсті.

Таке рішення контрольованого Покрасьоном сільського комунального підприємства викликало неабияке обурення серед селян. Втім, всі спроби з’ясувати у сільського голови, що робити у спеку тим, хто його милістю лишився без води, залишилися без відповідей.

У ході скандалу з’ясувалося, що однією з причин відмови від водопостачання з "Агромарсу", могли стати борги села перед цим підприємством. До травня 2019 року "Агромарс" роками постачав воду у село, покладаючись на показники споживання, які передавала йому сільська влада. Коли ж закон зобов’язав підприємство встановити лічильники на воду, що подавалася споживачам, виявилося, що сільська влада занижувала реальне споживання у десятки разів.

Читайте: "Це геноцид!" У Гаврилівці сільська влада залишила людей без води

До встановлення лічильників рахунки за поданими з сільради даними виставлялися на 270 кубів води, лічильники ж зафіксували реальне споживання у 14 100 кубів на місяць. Тобто за роки дії угоди між селом і "Агромарсом" компанія недоотримала щонайменше 20 млн грн.

При цьому, попри те, що селяни справно платили за воду, у села перед "Агромарсом" виник чималий борг. І зясувалася дивовижна річ: при тому, що "Агромарс" відпускав на сільське КП воду за ціною 7,02 грн за кубометр – споживачам сільські комунальники виставляли тариф 18,10 грн за куб. І сільський голова, а тепер – староста Олег Покрасьон так і не зміг пояснити людям, за що з них дерли у 2,5 рази більше, ніж коштувала послуга.

До речі, по водовідведенню апетити сільської влади сягнули ще вище: там реальна вартість послуги – майже утричі нижча від тарифу, виставленого сільським КП для людей.

Наразі, попри численні звернення людей, сільська влада так і не запропонувала їм альтернативу припиненому за ініціативи Покрасьона водопостачанню. Тож ті, хто міг, давно пробурили у себе на подвір’ях свердловини. Ті, у кого на власний водогін не вистачило коштів, мусять покладатися на доброту більш заможних сусідів.

До речі, після цієї ситуації, яку самі ж гаврилівчани охрестили "водним геноцидом", сільська влада вирішила ще й перевірити селян на холодостійкість: станом на 24 жовтня у селі не опалюється жоден об’єкт соціальної інфраструктури.

Читайте: В Україні стартував опалювальний сезон: де і кому почали підключати тепло

Ще однією дуже болючою проблемою для Гаврилівки вже не перший рік залишаються стихійні сміттєзвалища довкола села. Вирішити проблему Покрасьон обіцяв ще з перших днів роботи на посаді сільського голови. Втім за три роки його головування сміття у Гаврилівці тільки побільшало. І, схоже, приєднання села до Бучанської ОТГ ситуацію жодним чином не виправило.

Ще влітку довкола села можна було побачити кілька масштабних стихійних сміттєзвалищ. На якихось з них навіть видні спроби "рекультивації" - коли тонни будівельного та побутового сміття нашвидкоруч прикидані землею. На якихось – згарища від спалених куп найрізноманітнішого сміття межують зі свіжими покладами відходів. На якихось – як от на найкрупнішому зі звалищ, розташованому прямісінько під парканом водозабору – земля встелена чималим пластом сміття, яке гниє, смердить і забруднює питну воду, яка подається на село.

Читайте: Бізнес на екології: чого насправді хочуть екоактивісти?

І дорога до жодного з цих сміттєзвалищ не перекрита. Навпаки – складається враження, що сюди активно приїздять не тільки легкові авто, а й вантажівки.

Місцеві розповідають: саме ці звалища роками приваблюють до Гаврилівки зграї бродячих псів. Втім зараз на околицях здичавілих псів побачиш не так часто – дякуючи сільському голові вони переселилися у саме село і вже тривалий час практично тероризують людей.

У червні цього року Гаврилівку сколихнула страшна звістка: прямісінько у центрі села, на дитячому майданчику, велетенський пес накинувся на 6-річну дівчинку – і вирвав їй ледь не пів обличчя. На щастя, поблизу була мама одного з дітлахів, які гралися на майданчику – вона відбила маленьку Віку від пса. Чим би закінчилася зустріч з собакою для дитини, якби поруч не було нікого з дорослих – страшно уявити.

Батьки постраждалої Вікторії, якій на обличчя лікарі наклали понад 30 швів, вимагали від сільського голови вирішити проблему з собаками. Адже цей напад був далеко не першим і не останнім. Зграї псів періодично нападають як на дітей, так і на дорослих. І люди в Гаврилівці вже бояться виходити на вулицю. Особливо з настанням сутінків, коли собаки збрідаються до сміттєвих баків, які Покрасьон чомусь вирішив встановити саме біля дитячих майданчиків – і які, як розповідають самі гаврилівчани, постійно стоять переповнені.

Читайте: "Полювання" на дітей: хто відповість за скалічення 6-річної дівчинки на Київщині

Після нападу пса на маленьку Вікторію у селі відбулися стихійні збори мешканців. Запросили на них і Покрасьона. Той заявив: веде перемовини з зоозахисною організацією, яка готова провести стерилізацію бродячих собак – але на їх відлов і утримання до та після операції гаврилівчани мають скинутися грішми. Як стерилізація зупинить напади, якщо частина присутніх на зборах селян та їх дітей постраждала від вже чіпованих собак, Покрасьон не пояснив.

Також сільський голова пообіцяв замінити існуючі відкриті сміттєві баки на баки закритого типу чи бодай обгородити місця, де вони встановлені – "коли у комунального підприємства будуть гроші". При цьому, визнав, що сільський комунгосп практично збанкрутів. Тобто, обіцяних нових баків селянам доведеться чекати дуже довго. Як і реації сільської влади на стрімке збільшення популяції безпритульних собак у Гаврилівці. Вони досі вільно бігають по селу велетенськими зграями. Єдине, що змінилося від моменту НП – собак стало ще більше.

Постраждалій дівчинці, після того, як батьки зібрали купу довідок, що доводили неабиякі витрати на лікування, з Бучі виділили аж 1,5 тисячі гривень. Сільський же голова, скаржаться батьки Віки, жодного разу не те що не навідав дівчинку, а й навіть не поцікавився, як справи у дитини, яка постраждала через те, що він ігнорував звернення людей з проханням навести лад у селі.

Читайте: Відпочивали на Мальдівах: чиновниці Бучі з копійчаною зарплатою ''спалились'' елітною відпусткою

Раніше свої промахи Покрасьон пояснював тим, що село самостійно не може заробити грошей на те, аби навести лад з водопостачанням, ліквідувати сміттєзвалища та вирішити проблему з бродячими псами, які нападають на людей. І активно агітував за приєднання села до Бучі – замість розташованого значно ближче Вишгорода. Вибір – більш ніж дивний, зважаючи на те, що Буча, на відміну від Вишгорода – дотаційне місто. І якщо у 2017-му році Бучі знадобився додатковий мільйон з держбюджету, аби звести кінці з кінцями, то вже наступного року дотації склали 4 мільйони. А у 2019-му платники податків фінансують Бучу вже на 7 млн грн. То якщо місту на себе коштів не вистачало – звідки гроші візьмуться ще й на долучені до Бучанської ОТГ села?

Зате тепер у Олега Покрасьона з’явилася залізна "відмазка" на будь-яку претензію з боку гаврилівчан.