Блог | Потомки Сталина

5 березня офіційний день його смерті. Як завжди, цього дня до його могили біля кремлівської стіни нестимуть оберемки квітів. Червоних квітів - кольору крові. Тим паче дата цього року кругла: він помер у 1953.

Але він, як казали пропагандисти в 1970-і про Леніна, "живіший од усіх живих". Саме він. До сьогодні - з року в рік - він очолює рейтинги їхніх улюбленців. Як і Путін рейтинги сучасних політиків.

"Не можна ігнорувати паралелі між Сталіним і Гітлером, нацизмом і сталінізмом - їх просто надто багато. Обидва вбили величезну кількість людей на європейському континенті. Обидва вигублювали людей в ім'я трансформованого бачення утопії. Обидва руйнували свої країни й суспільства і винищили в них та за їхніми межами колосальну кількість людей. Обидва - врешті - були народовбивцями".

Цими словами завершується книга "Геноциди Сталіна" американського історика,  професора Стенфордського університету Нормана Наймарка.

Вони, звісно, професора не читали. А якби прочитали, то прокляли б. Бо Сталін - їхнє всьо. З ним вони пов'язують міфічну велич Росії, яку мріють відродити. Байдуже, якою ціною: "ліс рубають - тріски летять". Байдуже, що ці тріски - людські життя. Тисячі, сотні тисяч, мільйони життів.

Саме тому їхня мрія про відроджену велич не має права на існування. Карфаген має бути зруйнований.