Виталий Портников
Виталий Портников
Журналист, публицист

Блог | Виталий Портников: Последняя попытка Путина сделать вид, что Украины никогда не было

Последняя попытка Путина сделать вид, что Украины никогда не было

Постороннему наблюдателю, следящему за войной России против Украины, может казаться, что с каждым днем путинской "спецоперации" – всех этих убийств, изнасилований, грабежей и обстрелов — пропасть между двумя соседними странами, еще недавно жившими в дружбе и "братстве", увеличивается и делает маловероятным примирение народов в обозримом будущем.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Але на ситуацію можна подивитися з іншого боку: можливо, прірва, що вже існувала, і стала причиною і самої війни, і помилкових уявлень російського керівництва про те, як вона повинна завершитися.

Москві за кілька століть вдалося сформувати у навколишньому світі уявлення про Україну як про частину Росії та її цивілізації — та так уміло та старанно, що й самі росіяни в це повірили. Кожен російський школяр розповість вам просту версію історії. Київська Русь, монголо-татарська навала, перемога Москви над Ордою та "збирання російських земель", що призвело до появи могутньої імперії. 1917 року ця імперія, щоправда, стала більшовицькою, але перемогла у Другій Світовій війні — Вєлікой Отєчєствєнной. І тільки дії Заходу призвели до її розпаду та розчленовування російської землі та російського народу.

Ось тепер Росія знову збирає землі та бореться з нацистами… Чудово, правда?

Реальність, однак, у тому, що в період Київської Русі землі майбутнього Московського – а тоді Суздальського князівства – були глухою провінцією цієї давньої держави. І вплив Золотої Орди на ці провінційні землі був значно відчутнішим, ніж вплив на землі майбутньої України.

До того ж Москва практично відмовилася від державних традицій Русі на користь традицій Орди, віддала перевагу необмеженому нічим самодержавству перед вічовими зборами, участю жителів у прийнятті важливих рішень. А збори ці існували і у Києві, і у знищеному Москвою Великому Новгороді, і у інших давньоруських містах.

Ослаблення впливу Орди на землі Русі призвело не лише до посилення Москви, а й до появи нової держави — Великого князівства Литовського, до складу якого входили майже всі сучасні українські землі (інша частина була під впливом Кримського ханства, але ніяк не Москви).

Велике князівство — багатонаціональна та багатоконфесійна освіта. Його мешканці вчилися терпимості та взаємоповазі. І Велике князівство, і Польське королівство, що об’єдналися у Річ Посполиту, були відомі своїми економічними свободами та правами знаті. Звідси — вільні міста, поява у їхніх мешканців відповідальності, поява відповідальності еліти за державне управління (не завжди, втім, сприятливе). Нічого подібного на московських землях не було ніколи — крім Новгорода і Пскова, чиї свободи було знищено московськими царями.

Коли українське козацтво не змогло змиритися із перебуванням українських земель у складі Польської корони і ухвалило рішення про союз з Москвою, українці опинилися в абсолютно іншому світі — світі тотального безправ’я, постійних путчів і переворотів, військової агресії та фальсифікації минулого інших народів імперії на користь росіян. Але цей період – довгий для росіян як молодої нації – не був визначальним для тих, хто жив на українських землях.

Звичайно, у період імперської могутності прірву між Росією та Україною важко було побачити, але в міру ослаблення імперії вона ставала все більш очевидною.

Вже проголошення незалежності України — і короткий період 1918-1920 років, і особливо після 1991 року — показав, якими різними виявилися країни. В Україні – постійна зміна влади, конкуренція еліт, повстання, громадська солідарність. У Росії – "монархізація" влади, передача президентської посади наступнику, війни з непокірними регіонами, суспільна апатія…

За великим рахунком, війна Путіна проти України – остання спроба вдати, що прірви ніколи не було, українців ніколи не було, не було їхньої історії, мови та культури, а була одна тільки Росія. Але ця страшна спроба насправді завершиться лише поглибленням прірви.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...