Блог | Польша-Израиль-Россия: как Украине не быть козлом отпущения в исторических спорах

Геополитика памяти.

Между Польшей и Израилем идут постоянные горячие споры о прошлом, в первую очередь, о Второй мировой войне.

Не менее рьяные, как между Польшей и Россией на эту же тему.

Далее текст на языке оригинала.

Остання теж дуже часто не погоджується з Ізраїлем.

Найкраще спільну мову щодо минулого усі три країни знаходять, якщо йдеться про українську історію.

Тоді вони часто звучать в унісон, чи навіть в один голос, словами совєтської пропаганди про українців-нацистських колаборантів.

Кожна з країн вбачає власну користь із цих звинувачень. Для Ізраїля — це нагода нагадати світові про страшну трагедію Голокосту. Для Польщі — можливість перекинути звинувачення у знищенні євреїв на українців. Для Росії - ще одна можливість розповісти світові про "українських нацистів" в минулому і сьогодні.

Іноді цей трикутник доповнює Німеччина. Держава, яка прагне відігравати ключову роль в сучасному європейському оркестрі. Але важка памʼять про злочини нацистів у минулому може перешкоджати цьому. Тому Німеччина зацікавлена розділити відповідальність за ці злочини, підтримуючи тезу про масову участь у них місцевого (польського, литовського, українського) населення.

Тому, якщо Україна не буде свідчити про роль і місце українців у Другій світовій війні, не займе позицію задля пояснення власного історичного досвіду, то залишатиметься зручним цапом відбувайлом для інших.