Блог | Поки ''совки'' не вимруть: чому Україна російськомовна

Херсон відмовився від "регіональної" російської мови (по відміненому закону Ківалова-Колеснічека), Львівська облрада ввела мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території регіону. Що буде далі із долею російської і української мов? - Ред.

Влада в Україні на 70-90% не українська, зміни влади не відбулося. Ті ж самі політики, які приймали закон Ківалова-Колесніченка, ті й лишилися, і вони дуже вільно себе почувають. Тому зараз якихось зрушень я не очікую.

Вони звичайно відбудуться, але пізніше. Скоріш за все тоді, коли мабуть станеться ще якась зміна, революційна чи еволюційна. Тут або українці проголосують ногами. Або зі сторони влади буде якась зміна. Поки що я цих змін не бачу.

Я був учасником і мовних майданів, і впровадження квот. Я бачу як це робиться: декларується, а далі спускається на тормозах, в кращому випадку, або саботується. Це саботаж у чистому вигляді. У нас хоч йде війна, але не всіх вона торкнулась. І навіть ці голосування показують, що близько половини українців вважають Росію, росіян приятелями.

Має минути час, доки ці "совки" не вимруть, доки не зміниться це покоління. Лишається чекати. Звичайно, будемо працювати у цьому напрямку активніше. Але ми не маємо права забувати, що перше місце, куди крокує російська агресія, знаходиться там, де поширена російська мова. Це головний маркер. За це йде війна, більше ні за що.

Читайте: Він бачив майбутнє України

Чи збільшується попит на українську мову в таких "російськомовних регіонах", як Донеччина, Запорізька та Одеська області?

Ми намагаємося повернути цей вектор в рамках дерусифікації. А от без активної допомоги влади цього не буде. Без мови не буде і держави. У нас поки влада цього не розуміє. Влада не змінилась, вона не є проукраїнською, вона є проолігархічною. Засоби масової інформації в руках у олігархів.

А звідки візьметься попит на мову? Я наведу приклад із джинсами. Хто би їх носив? Це звичайна робоча одежа. Якби не було реклами, не було би ажіотажу. Будь-яка мода, будь-який тренд без реклами не стане масовим.

Візьмемо, наприклад, українські фільми. Без реклами, без промоуції люди не підуть, бо мало хто навіть знає, що українські фільми є.

Так само і тут. Якщо немає державної підтримки, то дуже складно цей попит створити. Людина оточена російськомовним середовищем. В Україні тільки 15% населення користується інтернетом. 85% знаходяться більше під впливом телевізора. Така і країна у нас - суцільно російськомовна. Наприклад, тільки "фіговий листочок" українські титри пускають. Це ж смішно.

Ніде в світі немає, щоб в державі 99% ЗМІ розмовляли іноземною мовою. Тоді це іноземна держава.

Все питання впирається у владу. Тому що українські творці, митці, художники, письменники, артисти, музиканти є, і багато. Є український контент, але його треба поширювати.

Це як ліки. Вони можуть бути гіркі, вони можуть бути неприємні, але їх треба пити. Так само і тут, треба примушувати власників телеканалів, ЗМІ. І тоді ми можемо повернутися в сторону дерусифікації.

Поки що цього немає. Закони декларативні. Навіть той самий закон про мову - його настільки вихолостили! Ви бачили як в першому читанні його приймали. Його потім поправками так вихолостять, що виявиться якась "прикручка", щоб її не виконувати.

Якщо раніше, до закону Ківалова-Колесніченка, наприклад, категорично була заборонена реклама не українською, і нікому це не заважало. Була українська реклама. Після закону Ківалова-Колесніченка вже реклама - російською, вивіски - російською. Немає методів впливу, немає покарання і страху.

Це питання саме влади в даному випадку.