Блог | Ось як треба повертати Крим

Єдиний спосіб повернення Криму – це посилення санкцій. І тут потрібно розуміти, що санкції прив'язані до Мінського процесу. І якщо ми говоримо: "Чому нічого не робиться?" – насправді робиться. Американські санкції вже прив'язані не до Мінського процесу, вони вже прив'язані до звіту президенту США перед Конгресом, до рішення Конгресу про те, знімати чи не знімати санкції.

І тут ми повертаємось до історії з Siemens. Так, дійсно, таким компаніям, як Siemens, іншому німецькому бізнесу може бути байдуже на Україну, їм можуть бути дуже цікаві гроші РФ, але їм все ж таки більше цікаві американські гроші. Тому що в рамках американських санкцій будь-який порушник буде підпадати під санкції США і розслідування FATF. Тому західний бізнес – подобається їм це, чи ні, вони можуть підтримувати американські санкції чи не підтримувати – підкорюватись їм вони все одно будуть зобов'язані.

Читайте: Достроят ли оккупанты Керченский мост

Що стосується того, як повертати Крим. Якщо спостерігати за тим, як ми говоримо про Крим, ми постійно говоримо про якісь точкові моменти. Наприклад, якщо говорити про політв'язнів, в Криму налічується близько сотні людей, яких було вбито або викрадено, але ми кожен раз говоримо про якісь одиничні випадки. Коли ми представляємо це через наші правозахисні організації всі ці кейси на Заході, то порівняно з Сирією, з Сомалі – це не багато. Тому більшість міжнародних юристів радять застосовувати до Криму Конвенцію по населенню в зоні військових дій. Тому що на сьогодні Крим визнано зоною військового конфлікту прокурором міжнародного суду в попередньому звіті, Крим визнано окупованою територію в резолюціях ПАРЄ і резолюціях ООН, тому ми маємо застосовувати велику конвенцію, говорити про те, що Росія порушує права людини, вчиняє на окупованих територіях військові злочини, а це вже інші санкції.

Читайте: Посетить Крым надо как святыню

І тут дуже багато залежить від нашої позиції по Донбасу. Тому що якщо ми будемо застосовувати Конвенцію про захист населення в рамках військових дій, ми повертаємось до того, що у нас не визнані окупованими території Донбасу. Ми досі не можемо домовитись, чи вони окуповані, чи якісь інші, чи у нас там громадянський конфлікт, чи міжнародний. Саме нечітка позиція нашої влади - це моя претензія (і не тільки моя) до чинного президента.

Давайте, нарешті, називати речі своїми іменами. Тим паче, що їх вже називають своїми іменами на Заході.