Блог | Оккупированные Россией территории вместе с детьми стали ресурсом войны

Оккупант по полной использует весь ресурс оккупированных территорий. Это действительно исторический факт, потому что каждая оккупация или колонизация страны заканчивается одинаково: использованием ресурсов оккупированной или колонизированной территории.

Далее текст на языке оригинала.

Скільки болі у цьому історичному факті, пише Олена Степова для "Інформаційного спротиву". От коли читала про це в історичних книжках, чи дослідженнях, це було про щось далеке, сприймалося зовсім по іншому. А те, що відбувається з нашими територіями, громадянами, це сприймається вже на іншому рівні. Бо насправді, усе що робить окупант чи колонізатор, це злочин, геноцид, знищення. Ми маємо називати усе своїми назвами, уникаючи толерантності, навіть, якщо мова йде не тільки про сьогодення, а й про історичні моменти. Будь-яка окупація, це злочин. Світ має розуміти це. Світ має зробити усе, щоб ці злочини ніколи не повторювалися.

Але, як би там не було, окупант чи колонізатор робить усе, що робив колись, не змінюючи стратегію. Бо ж у історії багато прикладів непокараного зла, багато позитивних для окупанта прикладів використання ресурсів.

Саме тому росія, як країна окупант, просто використовує вже гарно пропрацьовану методику знищення й використання окупованих територій, яка була напрацьована за часи срср.

Знищує культуру, мову, історію, навички, їжу, одежу, замінює усе це своїм, навіть встановлює свої моральні правила. Нищить коріння, спогади, національні традиції й навіть моральні цінності чи пріоритети. Нав’язує суспільству нових лідерів, віру, релігію. Через деякий час суспільство повністю змінюється, втрачає зв’язок з минулим, мімікрує під окупанта чи колонізатора, якщо виживе, звісно.

Забирає собі й використовує корисні копалини, землю, сільське господарство, промисловість, людей, землю, територію. Саме так, людей. Бо люди на війні, це теж ресурс. Я вже досліджувала цю тему, бо вона дуже важлива. Бо люди дійсно не розуміють, що відбувається на окупованих територіях.

Зараз вже світ бачить, що таке війна. Це коли з окупованих росією територій забирають усе, геть усе, як колись червоні комісари виносили пожитки з хат українців. Вугілля, метал, зерно, черешні, помідори, кавуни… Цей список насправді дуже великий. Й саме для заволодіння ресурсом України росія й веде цю війну. Бо ж у них, незважаючи на неймовірні природні запаси, копалин, ресурсів, немає геть нічого свого й вони залежні, й будь-яка зупинка постачання ресурсів з окупованих країн, будь-яка зупинка постачання імпортної їжі чи запчастин, призведе до колапсу.

Вчора при моніторингу Ростовської області гиготіла так, що котів перелякала. Бо росіянам продають лагенарію (це один з різновидів гарбузових) під виглядом "камуфляжного арбуза". Й росіяни такі "какой арбуз невкусный", оце сміхотінь.

Більшість овочів та фруктів привозять на росію з Китаю та Туреччини, а ще, як мені підказали ростовчани, ці гарбузові на Кубані вирощують китайці, яких на росії вже повно.

Росіяни настільки здеградували, що не дуже пам’ятають, як виглядає той кавун чи яким має бути борошно для хліба. Бо ж у магазинах лише китайські аналоги їжі. Тому українські помідорки, кавуни, дині, черешні, зернові мають для росії велике значення.

Ну, я вже промовчу про людей. Бо люди на окупованих територіях це теж ресурс, який використовує окупант. Люди для окупанта – це не тільки картинка для телевізора з пропагандою "освобожденные народы Донбасса благодарят русских братьев". Це значно більше. Й це теж злочин окупанта, саме тому ми маємо писати про це. Чоловіки, як ресурс, пішли на війну. Хотіли вони того чи ні, але ж "громадяни" "республіки", тому були мобілізовані чи "бусіфіковані". Якби росія окупувала усю Україну, критична більшість українських чоловіків вже б маршували "на Берлін", а так, росія збирає ресурси на війну по усьому світу.

Й не тільки б воювали, а й були б продані на рабських ринках для обслуговування росіян.

Чоловіків, спеціалістів у вугільної галузі та більш-менш здорових, вивезли на шахти Якутії. Жінки окупованих територій працюють на окупантів, народжують від окупантів. Діти на окупованих територіях зростають під наглядом окупантів й стають їх помічниками. Діти… це найболючіше з питань. Адже для окупанта це теж ресурс. Й використовують вони його дуже сильно. Тому на тривало окупованих територіях – я маю на увазі ОРДЛО – діти, це вже те, що ми не зможемо повернути.

Дітей викрадають та продають й не лише для сексуальних тортур, а й для омолодження росіян, злочинних операцій по пересадці кісткового мозку, органів. Найбільше дітей купляють для жебракування. На росії дуже розвинутий бізнес на жебракування, а також росіяни гарно заробляють, взявши опіку над "сиротами", дітьми, які вивезені з окупованих територій. Ці бідні діти, які втратили рідних, живуть в російських катів без надії на повернення, бо це дуже важко без наявності в живих їх рідних, знайти цих дітей та відслідкувати їх долі.

За них серце болить кожен день, бо я бачу в соцмережах багато інформації, як знущаються російські опікуни над "хахлушками". Цей злочин має бути відокремлений в окреме кримінальне розслідування, а діти мають бути повернені в Україну.

На окупованих територіях багато злочинів, які зчиняються окупантами щодо дітей. Це не тільки викрадення, продаж, а й зґвалтування неповнолітніх, це вже банальне сьогодення ОРДЛО, як й народжування 14-літніми дітьми дітей від окупантів.

В ОРДЛО за ці 10 років з’явилось таке негативне явище, забуте в мирні часи, як дитячі будинки. Настільки багато відказників, сиріт. Як правило, ці діти не дуже слов’янської зовнішності, це діти окупантів, здебільшого вони з характерним "бурятським" вирізом очей.

Діти у школах вчаться виготовляти зброю, збирати зброю, вбивати, ненавидіти. Це діти, яким пощастило мати родину, яка з радістю готова принести їх у жертву війні та росії, амбіціям путіна, хоча, це спірне питання, скоріше це їх особисті амбіції. Ті ж, хто став сиротами чи був викинутий, як сміття, бо непотрібний батькам, вони теж підуть на війну. Можливо ще більше злі й підготовлені, бо ж вже пройдуть пекло сиротинців росії.

Діти, якими б вони не були, це заручники. Заручники війни, окупанта, але здебільшого, це просто заручники дорослих, їх фобій, їх мрій, їх бажань. В ОРДЛО діти не мають щасливого життя, бо ж виховуються під радянську кальку, страх, біль, приниження, релігійні забобони, радянські обмеження. Ті діти, хто пам’ятав життя до війни, став дорослими, намагаються втекти з цього гетто. Ті ж діти, які зросли в окупації й ніколи не бачили іншого життя, вони зросли абсолютно антиукраїнцями, я б сказала більше, вони абсолютно росіяни, заздрісні, залежні від страху та приниження, які мають уяву про світ лише з пропагандистських агіток росії.

Кожен день окупації відштовхує окуповані території не тільки від України та світу, а й з цивілізації, бо там в їх симулякрі, в їх гетто, все більше антинаучних, псевдонаучних, абсолютно відірваних від сучасності "знань", які базуються на пропаганді.

Кожен день окупації спотворює окуповані територій, бо росія звозить туди сміття та небезпечні відходи. Кожен день окупації збільшує кількість злочинів, що поки безкарно зчиняють росіяни. Кожен день окупації росія збагачує себе ресурсами, які отримує з окупованих територій.

Ми маємо пам’ятати усе це. Кожен із здійснених окупантами злочинів. Перераховувати їх. Занотовувати їх. Щоб кожна тріщинка на нашій землі чи кожна згублена доля отримала б відплату.