Блог | Народ, имеющий такую культуру, уничтожить невозможно
Вчора, 18 грудня, на 298 день війни, відбулася культурно-мистецька подія, про яку ще згадуватимуть у майбутньому. З ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулося вручення 12 премій у сфері літератури, музичного, образотворчого, народного та театрального мистецтва. Чому саме в цьому музеї, пояснювати не треба.
Як і планували організатори, церемонія нагородження стала демонстрацією культурного спротиву російській агресії. А які потужні твори лунали, як натхненно та переконливо промовляли зі сцени лауреати.
Мені, як цьогорічному голові літературної премії імені Григорія Кочура, випало вітати її переможця перекладача та перекладознавця Валерія Кикотя і представляти саму премію, засновану на честь великого Майстра перекладу і мого Вчителя Григорія Кочура, перекладача з понад 30 мов, якому радянська влада "відпустила" 10 років таборів і 5 років заслання, і якого згодом колеги-письменники за вказівкою "згори" на 15 років (1973 - 1988) виключили зі Спілки письменників. "Провиною" Майстра була його порядність: Григорій Кочур відмовився давати свідчення проти Євгена Сверстюка.
А сьогодні, на Миколая, день народження іншого велета українського перекладу і побратима Григорія Кочура Миколи Лукаша.
Чи повинні ще доводити комусь свою європейськість українці, які мають цих двох геніїв?
Українську мову, українську культуру не знищили ні імперія царська, ні радянська. Не знищить і нинішня феесбешна. Бо культура невмируща, а імперії зрештою вмирають.
