Блог | Ментальность орды: Россия не меняется столетиями

Сьогодні 10 травня. Колись давно, 10 травня 1796 року, російське військо під началом графа Зубова, яке вдерлося в Дагестан, захопило фортецю Дербент. То було одне з численних загарбань, завдяки яким упродовж своєї історії "приростала" Росія, поки зрештою перетворилася на того монстра, яким є зараз. 

Але я не про це. На підкорення Дербента однойменним віршем відгукнувся тодішній придворний поет Росії №1  Державін. І були в тому вірші такі рядки (перепрошую, що наводжу мовою оригіналу - не перекладати ж цю дурню):

Уж меч твой обагрился кровью                     

 противных россам персиян...

і далі:

О радость! се валят уж к нам           

Слоны, богатством нагруженны...

Сребро и золото лиется,   

Как с неба благотворный дождь...

Національний поет, мов захланний злодій, радіє награбованому. 

Державін, як відомо, "в гроб сходя" благословив Пушкіна, майбутнього автора безсмертного рядка про іншого завойовника "Смирись, Кавказ, идет Ермилов" і огидної поеми "Клеветникам России", Пушкіна - нового поета №1, який не "милость к падшим призывал", а виступив на боці царату, що придушив польське повстання.

Згодом грабіжницькі традиції царської армії збереглися в армії червоній, радянській.

Спогад повоєнного дитинства. Я жив у комунальній квартирі, в п'ятиповерхівці, де всі чоловіки були учасниками Другої світової. Чи не кожен, хто дійшов до Німеччини, привіз з фронту якусь дрібничку. А маленький телевізор, холодильник, килими були лише у родині Русакових. Дядя Міша Русаков служив підполковником інтендантської служби.

У перші тижні й місяці нинішньої російсько-української війни ми дивувалися, що їхні військові крадуть усе підряд з помешкань українців на окупованих територіях. Тепер нас уже не дивує повідомлення, що окупанти вантажівками вивозять награбоване майно із Запорізької області.

Тим паче, російська влада заохочує до цього. Російська влада краде території, збіжжя, корисні копалини, російські військові - все, що потрапить під руку.

Ментальність орди, як слушно зазначив свого часу мудрий Євген Гуцало.