Блог | Как российские варвары не смогли уничтожить нашего Григория Сковороду

Как российские Варвары не смогли уничтожить нашего Григория СКОВОРОДУ?

или Наш УЦЕЛЫЙ, НЕТЛИННЫЙ и ВЕЧНЫЙ, мудрейший Украинец Григорий СКОВОРОДА.

Сегодня, в день рождения нашего выдающегося любомудра Григория Савича Сковороды, стоит напомнить, что он смог уцелеть уже, по меньшей мере, в трех бомбардировках и обстрелах российской орды убийц, варваров и мародеров.

Далее текст на языке оригинала.

Наш Сковорода вистояв під час попадання російською ракетою в травні 2022 року в Музей, що в Сковородинівці, в липні 2022 року – в один зі корпусів гуманітарних факультетів та музей, а в листопаді 2024 року – в головний корпус того ж Харківського державного педагогічного університету Імені Григорія Сковороди.

(вцілілий Григорій Сковорода на фото).

Маніакальне бажання знищити Сковородинівські місця на Харківщині остатоточно перекреслюють спроби РФ хоч боком, хоч раком притулитися до безсмертної спадщини і слави Великого Українця.

Ба більше, якщо оглянути моральні настанови концепції "СПОРІДНЕНОЇ (сродної) ПРАЦІ" та "ФІЛОСОФІЇ СЕРЦЯ" від Григорія Сковороди, то стає очевидно, що їх міг написати лише УКРАЇНЕЦЬ. Бо головний посил філософа до людей - ЖИТИ по НАТУРІ, ЖИТИ у гармонії з ПРИРОДОЮ та по ЛЮБОВІ - це точно не про московитів-росіян.

Адже, як слушно зауважує Микола Костомаров в своїй праці "Дві руські народності":

"...участь природи у російських піснях дрібна, в українських – незвично велика; українська поезія не розлучається з природою: природою оживляє її, поділяє з нею радість і журбу людської душі; трави, дерева, птаство, звірі, світанок неба, ранок і вечір, весна і сніг - усе дихає, думає, почувається разом з людиною, все відгукується до неї чарівним голосом то співчуття, то надії, то присуду. Душею кожної народної поезії є звичайно – любов; то у російських піснях це почуття тільки де-не-де бере гору над матеріальністю; навпаки, в українських воно досягає якнайвищого удуховлення, чистоти, вершини спонукання і грації образів…

Росіянин мало любить природу; в селян дуже рідко побачиш на городі квіти – в Україні квітами пишається ледь не кожен двір хлібороба. Цього не досить. Росіянин має якусь НЕНАВИСТЬ до РОСЛИН…"

Отож, творчість Григорія Сковороди – це українська складова європейської філософської спадщини.

А сьогодні, в день народження просвітника і вчителя раджу переглянути його мудрі й актуальні "Харківські байки", відвідати Музеї у Переяславі або у Чорнухах.

І не забувайте, що він НАШ, а не їх!