Как при Сталине Лесю Украинку сделали пропагандистом русской культуры

Как при Сталине Лесю Украинку сделали пропагандистом русской культуры

"Та й осоружна ж ся мені Москва"

Леся Українка "Бояриня"

За місяць в Україні будемо відзначати ювілей Лесі Українки – 150 років від дня народження. За "подарунки" від місцевої влади я вже писав. Так на малій батьківщині ювілярки в Новоград-Волинському планують закрити районну бібліотеку імені Лесі Українки.

А от "подарунок" з часів Сталіна досі залишається: головний російськомовний театр російської драми в Україні називається іменем…Лесі Українки.

Чому в 1941 році так сталося, ніхто не може пояснити. Скоріше за все задум Сталіна і його представників в Україні полягав у необхідності піднести бойовий дух українців у війні з недавнім союзником вождя більшовиків – Гітлером.

Отож, вже 80 років Лесю Українку використовують як символ російської культури в Києві – столиці України.

Нагадаю, що Леся Українка написала 22 драматичні твори. Але в контексті сьогоднішньої теми показовим є історія "Боярині" – єдиної п‘єси із історії українсько-російських відносин. "Бояриня" була написана в Єгипті під час лікування у 1910 році, а опублікована вже після смерті авторки у 1914. Цікаво, що вперше театральну постановку "Боярині" зробила трупа Миколи Садовського у Кам’янець-Подільському, де перебував Уряд УНР. На прем’єрі 1919 року побувало все керівництво тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою!

Згодом твір Лесі Українки заборонний як у Російській імперії, так і в Радянському Союзі! "Бояриня" не потрапила навіть у повне зібрання творів Лесі Українки. Лише в 1989 році п‘єсу спочатку опублікували, а згодом зробили театральну постановку.

Не буду переповідати зміст забороненої російською та радянською владою "Боярині" Лесі Українки про принципову відмінність у культурі, ментальності та побуті двох різних – українського та російського народів.Скажу лише про те, що якби "Бояриню" нині прочитав Путін та його "московські посіпаки"(так Леся Українка називає у своїй п‘єсі тих, хто перекинувся на службу Росії), вони б знову спробували її заборонити! Бо ми надто різні й недаремно ж головна героїня п’єси стверджує, що в Україні й місяць ясніше світить, ніж у Росії сонце!

Отож, напередодні 150-річчя Лесі Українки варто було б завершити 80-річну сталінську історію використання імені Великої Українки, яка все життя пропагувала українську, а не російську культуру!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

УкраинаЛеся Украинка