Блог | Француз, который так горячо любит Украину!

Знайомтесь: це Ерік Ріо – президент Асоціації "Майдан без кордонів". Живе він у Франції і любить Україну та українську мову, українські традиції так, як не кожен, хто народився і живе тут. У його кабінеті тільки українські сувеніри, які він обожнює і постійно купує нові. Якось купив у народного умільця гуцула стіл та шкатулку і тепер каже, що то для нього – неоцінимий скарб. Як і все, що пов’язує його з Україною. Відтоді, як Росія вдерлася на територію нашої держави, Ерік Ріо разом з дружиною Валентиною, зробили для України дуже багато, як у самій Франції, так і в Україні, про що свідчить Подяка Еріку Ріо за активну громадську роботу та розвиток волонтерського руху. Він читає "Заповіт" Тараса Шевченка в оригіналі і стверджує, що у Франції такого сильного поета немає.

–Ви не розумієте, наскільки Шевченко сильний поет і як пощастило українцям мати такого земляка-пророка! – сказав він після прочитання "Заповіту". Коли читав цей твір, навіть заплакав, настільки вразило його написане і настільки глибоко зумів він відчути емоції, пережиті поетом. Нещодавно Ерік знайшов книгу, якій більше 100 років, називається "Козаки України".

Напевне, всім уже хочеться дізнатися, звідки ж у француза таке захоплення Україною та всім українським? Це саме той випадок, коли любов до жінки пробуджує любов до її країни. Так, так, спочатку у його житті з’явилася красуня-українка – художниця Валентина Кононова. З 2005 року вона почала їздити до Франції з виставками картин на запрошення мистецької асоціації. А у 2008 році у Парижі відбулося їх доленосне знайомство, яке переросло в красиве кохання двох талановитих людей. З того часу вони разом.

– Ще на початку нашого спільного життя він сказав фразу, яка мене глибоко вразила: "Якщо у вас не буде однієї мови, то не буде країни!". Тоді він розмовляв російською, але підтримував українську, -- пригадує пані Валентина. -- І лише після 2014 року в ньому щось перемкнуло і він мені сказав, що більше російською розмовляти не буде. Отак потроху почав звикати до української. А потім пройшов курс української самостійно. Проблема в тому, що хороших систем вивчення української мови для іноземців немає. Тому допомагаю я, та більше він сам удосконалює мову. Він не тільки любить мову, а й взагалі дуже любить нашу культуру. Уявіть собі: він відкриває і мені нашу Україну, і моїм друзям. Кожного разу, як ми приїжджаємо, йому обов'язково треба поїхати в сторону Карпат. Дуже любить Львів. Купує і собі, і мені вишиванки, навіть своє 50-річчя він захотів відзначити в українському стилі. Відкрив нам із друзями Косів. Щоразу купує багато цікавих речей. Обожнює гуцулів. Каже, що в минулому житті був гуцулом. З українських страв полюбляє борщ, який взимку може їсти шодня. Коли були на Верховині з екскурсією, то нам відкрили музей "Тіні забутих предків" о 22 годині, бо він дуже хотів побачити експозицію. Ерік гарно співає і дуже любить українські пісні. Його улюблена " Гиля, гиля, дикі гуси". Часто шукає пісні в Інтернеті, слухає, іноді навіть до сліз. В машині у нього також лише диски з українськими виконавцями. До речі, років зо три слухає вдома лише Львівську хвилю, бо там немає російських пісень. А ще, він слідкує за всіма анонсами тут і, якщо тільки є концерт українських виконавців, він не пропустить нічого, може їхати за сто кілометрів, навіть без мене, якщо я в цей час в Україні. В машині у нас завжди майорить український прапорець, а на машині наклеєний тризуб. Ніколи раніше не носячи ніяких прикрас, тепер носить ланцюжок з тризубом і на руці завжди має жовто-блакитний браслет. Ну ось так коротко можу пояснити, чому вчить і удосконалює українську. І відповідь тут дуже проста: бо він прийняв наш український світ і любить його. Коли я іноді підслуховую, як він вчить мову, то посміхаюсь, бо він сам до себе каже : "Як це гарно!" Дивується і обурюється , коли в центрі України до нього звертаються російською, щиро не розуміє як таке можливо, реально не розуміє!

Слухаючи пані Валентину, я пригадала, що й ніхто з моїх друзів-іноземців цього не розуміє: як так можна нехтувати своєю мовою, аби на своїй землі, у своїй країні продовжувати розмовляти мовою ворога!

Якось у вітрині ресторану "Два гуся"(було це під час чергової поїздки разом із Валентиною до України) Ерік побачив надписи московською... Його це так обурило, що він сказав адміністратору: "Я француз і розмовляю українською мовою. Якщо не буде українською через місяць, писатиму до міністерства". Згодом йому повідомили, що вже все українською…

–А у Франції ми щороку проводимо вечори на підтримку України з моменту російської агресії, тобто, з 2014 року. Наша мета, -- розповідає подружжя -- популяризувати Україну, наголошуючи, що ми окрема країна і народ, зі своєю мовою та культурою, розповідати правду про російську агресію, а ще збирати кошти на допомогу армії і дітям загиблих. Перший такий вечір був у 2014 році і це була розповідь про майдан. Ми показували фільм " Небесна сотня", і запросили на конференцію з Парижу українську журналістку Аллу Лазарєву. Як тільки ми дізнаємось про якийсь пропагандистський захід проти України, організований росіянами чи вихідцями з СРСР із вічним совком у голові, ми їдемо туди відстоювати честь України.

Ще у нас було гуцульське весілля, вечір украінської кухні та вечір украінського романсу.

На превеликий жаль, епідемія коронавірусу внесла свої корективи і чимало задуманого залишається тільки в планах. Темою нашого останнього вечора мала бути "Анна Київська, королева Франції", щоб розповісти трошки французам про цю частинку нашої спільної історії, а зовсім не московської. В планах – і придбання та передача апарату для реабілітаційного госпіталю.

…Звісно, можна ще довго й багато розповідати про закоханого в Україну та українську мову палкого француза та українську художницю, талант якої гідно оцінили французи. Тут тільки про його колекцію українців сувенірів та футболок з українськими атрибутами, портретами козаків можна писати окремі оповідання! Але то вже будуть інші історії. А цю історію я хочу завершити словами від друзів Еріка та Валентини: "Ерік любить Україну більше, аніж багато хто з тих, хто народився і виріс тут та так і не спромігся вивчити рідну мову. А Ерік це зробив. Тому заслужено може вважати себе кращою частинкою України"