Блог | "Дайте грошей на квиток"

Протягом 28 днів у Гонконгу я спав у маленькій однокімнатній квартирі місцевого чоловіка, в наметі біля метро, Макдональдсі, рекреаційному центрі, хостелі та на даху семиповерхівки в центрі міста. Про дах я дізнався в перші дні приїзду. Всяко намагався уникнути проживання там. Але обставини склались так, що новорічну ніч і подальші сім мене туди таки занесло. Як виявилось, на користь і в радість. Там проживали сім мандрівників - один з України, п'ять з Росії та один з Казахстану. Спальні місця - з картону, карематів і спальних мішків. У дощову погоду ставили намети. Так нічого засинати, коли над тобою ще видніється двадцяти-, тридцятиповерхівки. Безкоштовний душ щодня в спортцентрі або бібліотеці. Є й на спортмайданчиках. Поруч і храм ситхів, де можна поїсти. Було до мене, коли на дах прийшла поліція. Ніби жителі будинку поскаржились. Виганяти не стали. Лише попросили не чіпати другу частину даху, ну і не шуміти.

Однієї ночі галасу таки наробили, що вранці жінка з останнього поверху приходила розбиратися. Але причина була об'єктивна - в гості приперся щур. То його хвилин 40 ловили. Але на даху все одно краще, ніж винаймати житло. В новорічні свята найдешевші хостели коштували 20-25 доларів за ніч. Потім звісно ціна знизилась, можна було знайти і по 7. Правда ліжка такі, що мені - 180-сантиметровому чоловікові - треба було спати із зігнутими ногами. А про оренду квартири взагалі мовчу. Мій місцевий друг-музикант винаймає трикімнатку з двома товаришами за 1100 дол. Однокімнатна у віддаленому від центру міста районі, в якій я жив перші два тижні, - 650. Чув і ціни по 2000.

Читайте: "Привет. Я из Крыма"

В метро проїзд 1-4 дол. Пачка сигарет, приміром Winston, 6,5 дол. За цю ціну можна раз поїсти - тарілка рису з овочами, самоса та чай. Або купити 5-7 шоколадок чи 4-5 пляшок пива, три пари шкарпеток або балахон на секонді, тричі сходити в басейн.

Вуличних музикантів там вистачає з головою - як місцевих, так і приїжджих. Є місця, де поліція не виганяє. Але такі місця переповнені баскерами, тому там особливо не заробиш. А де можуть швидко й багато накидати грошей, там і швидко приходить поліція. Як правило обходиться розмовою. Іноді просять паспорт переписати дані. Поки нікому проблем це не приносило. Заробляють на вулиці не лише музикою - вільними обіймами, продажем фотографій та листівок з подорожей, макраме. Цікаві історії можна почути від мандрівників. Приміром, один просто сів на лавку з табличкою "дайте грошей на квиток". І назбирав. Або - в дівчини вкрали iPhone. Наступного дня вільними обіймами вона заробила на новий.

Щоправда не уточнив модель. Я теж мав свої приємні моменти - коли один чоловік дав 65 доларів.

"Люди в Гонконгу мають бути дуже сильними. Жити тут дорого. Хочеш мати стабільне життя, маєш багато працювати", - казав місцевий чоловік. На свому досвіді побачив, якщо активно взаємодіяти з таким простором, то справді стаєш сильнішим. Тому вже скоро я туди повернусь втретє.