УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олена Степова
Олена Степова
Писательница, блогер, юрист

Блог | Что делать с поколением "инстасамок", которых воспитал "русский мир"

Что делать с поколением 'инстасамок', которых воспитал 'русский мир'

"Верните на дискотеку песни Инстасамки" — рвуть душу тривожні вимоги "наріду Донбасу". Так, це найактуальніша тема в ОРДЛО, бо якийсь там кабак-наливайка ОРДЛинії не включив до плей-листа пісні невідомої мені співачки "Інстасамка". Оце у людей проблеми. Їм війна не війна, хоча, з огляду на те, як весело й позитивно вдови загиблих ополченців, резервістів та мобілізованих чоловіків ОРДЛО отримують свої 10 000 рублів за покійного.

Зараз ОРДЛО готується до прийняття найбільшої за час з лютого по травень кількості 200-х резервістів, що масово гинуть у боях під Ізюмом та при форсуванні Сіверського Донця. Жінки ОРДЛО штурмують військомати, щоб знайти тіла своїх чоловіків та нарешті битися в черзі за 10 000 рублів та гуманітарку й здавалося б, ОРДЛО має накрити сум, пічаль та горе й розчарування їх прагнення руського миру, але ні, повні ресторани, наливайки, п’яні жінки б’ються за залишки живих чоловіків, горлають побєдобєсні пісні й ось, вимагають повернути "Інстасамку". Це якийсь новий вид гомо-ордлинікуса, який з гівна та палок зліпила на наше горе окупація й колаборація.

Й можна було б було посміятися з цього волання "наріду бамбасу" — "верните инстасамку", але якось не смішно, а страшно від того в що окупація, обернула суспільство. Тому посмішка буде сумною. Тому маю надію на те, що ось ці приклади допоможуть зрозуміти, чому усі окуповані території мають бути повернені й чому території важливіші за тих, хто на них мешкає.

Спочатку думала, от навіщо вам ця дивна інформація про "інстасамок ордло", але наразі війна, то ми повинні усвідомлювати з чим маємо справу, щоб робити висновки, щоб не мати ілюзій, щоб не дати можливість створити нам якийсь симулякр, накшалт "там наші люди" чи щ гірше "ці території не треба повертати", бо такі симулякри небезпечні та допомагають ворожим ІПсО маніпулювати суспільством.

Тому хочу зауважити, що й до війни на Донбасі не було культури, тобто там під слово "культура" було підписано усе: шансон, парад, пропаганда радянщини, виступ мера міста, якісь показові концерти "ветеранів", навіть концерти молоді, були поставлені за радянськими піонерськими зорьками, навіть усі новомодні конкурси "міс та містер", теж були віднесені до культури…

Шансон й блатнячок, тюремна шняга й матюгательні пісні з расії чи маршування по сцені з кам’яними обличчями під "раз-два левай" — ось "культура" критичної більшості мешканців Донбасу.

Для окультурення Донбасу влаштовували концерти Газманова й інших прістарілих попсовиків росії, а найбільшою культурною подією тут було святкування дня шахтаря, дня металурга та нового року. Останні довоєнні роки, коли Донбас масово навертали до церкви МП, у культуру ввійшло ще й відвідування церкви на Паску, з випиванням освяченої горілки прямо з горла під переспів церковних дзвонів.

Тому, окупація тільки погіршила стан "культури". Але, чи пам’ятаєте ви про те, що усе це відбувалося на Донбасі (Луганській та Донецькій областях) під часи Незалежності України? Що орусявлення Донбасу та Сходу країни відбувалося масштабно та безкарно, без уваги та реакції з боку суспільства. Тому варто пам’ятати про те, що руйнація Донбасу, це вина усіх, хто мав відношення до влади, як загальноукраїнської так й місцевої у період з Кравчука до Януковича.

Тому що чекати від населення Донбасу, Донбасу зруйнованого росією, знищеного, зрусявленого? Що маємо, то маємо. Але з огляду на те, що підлітки села центральної України, де я живу з часу переселення 2014-го, слухають матюгливий російський реп, "білі рози", "рукі вверх", "моргенштерна" та іншу російську "культуру", а дорослі теж мліють від "велікая руськая культура" й "це пісні нашої молодості, як же гарно було у радянські часи", то "культура" це біда на одного ОРДЛО чи Сходу, а загальна руйнація України, що відбувалась усі ці роки.

Для мене кожен потужний виступ українських груп на міжнародних аренах, наче відкриття іншого світу, виміру, бо це те, чого мені так бракувало й це дійсно народження України.

Й знову наважусь повторити те, що писала з 2014-го "Донбасу трошки не вистачило часу". Я пам’ятаю концерти 2013-го року, коли 90% репертуару дітей та підлітків, молодих творчих колективів Сходу були україномовні.

Україномовні пісні починали лунати на весіллях, на хрестинах, на днях народження. З’являлись вітальні листівки українською. Дітям купляли вишиванки не тому, що вимагають у школі, а тому, що це гарно й ніжно. А пісню "одна калина" можна було почути з кожної маршрутки. Правда, ще через тягучий й мерзенний російський шансон, але…

Знищення Донбасу, тобто знищення Луганської та Донецької областей, почалося зі знищення там культури, віри, мови, історії й нав’язування отого мерзенного тюремно-шансонно-матюкливого "культурья" расії.

Тому більшість людей там ще до війни не розуміли що культура це не стільки Лепс й Владімірський централ, а більше музеї й театри, книжки й навіть культура віри, сповіді, спілкування, культура поведінки й культура ведення бізнесу, що "доброго дня-дякую", це теж культура, як й сходити у кіно.

Зараз там рай для усього раїсіянського, тому мат-перемат, пісні якоїсь "інстасамки", якихось раїсіянських рєпопоперів, й звісно, п’яні сльози під "афіцери расіяні" нових вдов наварасії.

Ви думаєте там когось хвилює війна чи голод, чи безробіття? Ні! Вони впевнені, що "расия всьо паришает, всьо даст, всех убьет", тому в ОРДЛО забиті ресторани-кабаки, нарід б’ється й тягає за волосся одна одну за будь яку особу чоловічої статі, бо майже усіх чоловіків мобілізували.

Так, це теж "культурний відпочинок", бійка у наливайці, як й сама наливайка, це частина їх культури.

Там дуже багато воєнщини, тобто усіляких победобесних піснів про "славу новоросії й загибель во славу расії". Там дуже багато триколору, люрекса та стразіков, рожевих й леопардових лосін, там не має "дякую" й не має "спасибо", там хамство, цинізм, там какошніки й сарафани, балалайки й ведмеді, там п’яні сльози під "інстасамку" й намагання бути схожою на неї. Там зараз ось це гидотне й блювотне, те, що зветься росія.

Але читаючи ці рядки й скрин, трошки дивуючись дивним уподобанням "наріду бамбасу" ми повинні розуміти одне й найважливіше у цей час: це НАША земля, а люди, усюди люди.

Нам буде морально важко звільняти цей анклав "інстасамок", бо ми вже розуміємо, що там зросло за ці 8 років, але без відновлення ЗСУ контролю над державним кордоном, не можливо закінчити цю війну. А люди….вони завжди люди, згодом, вони приймуть те, чого буде більшість. Але приклад ОРДЛО та історія зрусявлення Луганської та Донецької областей, повинні бути назавжди у нашій пам’яті, бо перед тим, як заїхати російським танкам, приходять російські співаки, фільми, актори, книжки, серіали, кокошники, сарафани, косоворотки, "інстасамки", мати, неповага, зникає культура й історична свідомість, громадянська позиція й історична правда, знищується мова, віра, армія й починається війна.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...