Блог | Про нинішній потенціал українських ВМС

Мій коментар* щодо розвитку ВМСУ: "Український флот має бути збалансований під конкретні завдання"

— Після того як частина особового, корабельного складу, авіації та іншої техніки вийшла з Криму, не було розмов про стратегію подальшого розвитку флоту. В 2014 році ситуація розвивалася так, що могло трапитись все, що завгодно. Ми чекали удару навіть з Придністров’я. Не відкидали також десант, як і зараз. Тоді українські ВМС, які розташовувалися в Одесі, зіграли велику стабілізуючу роль, незважаючи на те, що цей регіон посилено розкачувався проросійськими силами.

Безумовно, ми втратили більшу частину боєздатних кораблів. Нинішній потенціал українських ВМС недостатній для того, щоб можна було виконувати весь традиційний спектр завдань, які стоять в умовах війни з агресором. Виправданим кроком було те, що з самого початку обрали завдання розвитку берегової складової, морської піхоти. Зокрема, кількість морських піхотинців за останній час зросла в кілька разів. Наша морська піхота виконує, зокрема, завдання на сході України і робить це гідно. Звичайно, корабельний склад не збільшується за тиждень, місяць чи півроку. Вважаю, дуже вірним є те, що ВМС України очолює віце-адмірал Воронченко. Це людина, яка добре знає, що таке береговий компонент і як він має взаємодіяти із морським компонентом. Але, безумовно, наприклад висадку десанту не можна відбити лише береговою складовою.

Читайте: Новости Крымнаша. Мир мы не принимаем

Ми бачимо, як за останні роки Чорне море перетворюється на російське озеро. Більш того, нові російські кораблі і підводні човни отримали вже хрещення кров’ю. Це важливий психологічний момент — якщо ти стріляв по людях в Сирії, то для тебе вже немає проблеми стріляти по території України. В зоні ризику залишається український чорноморський шельф — від одеського родовища до західного узбережжя Криму. Ті ж самі вишки на одеському родовищі охороняються чорноморським флотом РФ. Ці вишки використовують, зокрема, як об’єкти радіорозвідки — повітряної, морської і підводної.

Тому українські ВМС потребують укріплення, і в цьому питанні я б довірився професіоналам, які наполягають на розбудові "москітного флоту". Тут необхідно співвідносити наші фінансові можливості і реальну можливість отримати в найближчий час необхідні воєнно-морські потужності. Частину кораблів треба отримати від західних партнерів, а частину будувати самим або сумісно з ними. В будь-якому випадку український флот має бути збалансований під конкретні завдання. Зокрема, нам потрібні тральщики, яких у нас майже немає, потрібні корвети, кораблі найближчої морської зони тощо. Звичайно, це було б великим національним піднесенням, якби, окрім фрегату Гетьман Сагайдачний, у нас з’явилося ще кілька подібних кораблів, але знову ж таки треба все вимірювати доцільністю сьогодення.

Можу сказати лише те, що моряк не може без моря і корабля. Моряк — це перш за все професія, а отже, знання і досвід. Якщо ми будемо будувати кораблі роками, заморожувати проекти або ставити на масштабні проекти, які не можна реалізувати найближчим часом, то згодом ми почнемо втрачати професіоналів. А це надважливий актив.

*Коментар для Day.kyiv.ua