Блог | "Квоти на українську мову – це ганьба!"

Про вади закону про "телеквоти" я вже писав і чимало коментував для ЗМІ. Закон справді занадто компромісний і недосконалий. Можливість трактувати деякі двомовні передачі як українськомовні, тижневий контрольний проміжок, що дозволяє телеканалам зсувати українськомовний контент на будні й дуже ускладнює моніторинг, завеликий перехідний період – усе це значно послаблює закон і робить його значною мірою декларативним. Але не вся критика однаково корисна. Дехто критикує не розбираючи, а це марґіналізує критику закону взагалі. Розберу тут найпоширеніші помилки.

"Квоти на українську мову – це ганьба!"

Насправді ніяких квот немає. Ні в законі про "квоти" на радіо, ні в законі про "квоти" на ТБ слово "квоти" взагалі не вживається. У законах говориться, що обсяг українськомовного вмісту має бути не меншим за певний відсоток. При цьому українськомовного вмісту може бути й 100%. Термін "квоти" вживають лише для спрощення. До того ж, це не якийсь український винахід. "Квоти" на радіо для пісень державною мовою є, приміром, у Франції, Польщі, Португалії, Угорщині – і там чомусь не вважають це ганьбою, а вважають ефективним інструментом підтримки своєї мови та культури.

"На телебаченні має бути 100% української мови!"

Читайте: Пусть убираются отсюда, если не нравится украинский язык и все украинское,

В ідеалі – так. Якщо "квоти" на пісні – цілком виправдані (адже люди хочуть слухати пісні різними мовами), то "квоти" на передачі та фільми – вельми сумнівні (адже громадяни не зобов’язані знати ще якусь мову, щоб дивитися телевізор). Однак, запровадження норми про 100% нині означало б також і створення окремих російськомовних телеканалів – для задоволення потреб/впливу на російськомовну авдиторію. Та існування таких каналів неабияк заважатиме інтеґрації цієї авдиторії в український мовно-культурний простір. Натомість "квоти" на теперішньому етапі могли б сприяти інтеґрації російськомовних громадян і сприяти переходу до повністю українськомовного ТБ. Але для цього "квоти" мають забезпечувати суттєву перевагу української мови. На жаль, ухвалений закон – це лише маленький крок у цьому напрямі.

"Закон узагалі нічого не змінює, а лише легалізує та консервує нинішню ситуацію"

Читайте: Обіцяних 75% української мови на ТБ не буде

Насправді нинішня ситуація давно легалізована законом Ківалова-Колесніченка, який дозволяє телеканалам на свій розсуд вирішувати, якою мовою мовити. Закон про "телеквоти" справді виглядає спробою телемагнатів захиститися від українізації ТБ, хоча б на якийсь час. Але для цього вони були змушені піти на певні поступки. Зокрема, за чотири місяці після опублікування закону всі сучасні закордонні фільми йтимуть українською. Крім того, поменшає передач, де відники говорять двома мовами – бо такі передачі не зараховуватимуться до української "квоти". Українськомовність відників спонукатиме й деяких російськомовних гостей передач переходити на українську, так само як нині російськомовність відників спонукає деяких українськомовних гостей переходити на російську. Так, ці зміни не такі значні, як нам усім хотілося б, але ще рік-півтора тому медіямагнати й вусом не вели, а для багатьох депутатів питання мови було табуйованим. Аж ухвалення торік закону про "квоти" на радіо та зареєстрований у Раді закон про державну мову зробили диво – медіямагнати самі йдуть на поступки, а депутати піяряться на захисті мови. Тренди змінюються – завдяки зусиллям конструктивних сил суспільства. Тому будьмо конструктивні й продовжуймо тиск.