Блог | ЄвроДопобачення

Для пересічного українця взагалі нонсенс що до нашої країни можуть бути застосовані санкції, за те, що ми обмежуємо країну-агресора.

Гендиректор Європейського мовного союзу Інгрид Делтенре заявила, що невдоволена рішенням України про заборону на в’їзд Самойлової, і висловила співчуття, що конкурс використовується Євробачення, на її думку, "використовується для політичних ігор влади". Навіть більше, нібито на Україну за таку політику можуть бути накладені санкції.

Власне, скільки б не висловлювати співчуття, всі міжнародні масові заходи є заполітизованими. У тому числі і Євробачення. До того ж, - практично від самого початку. Від участі у Євробаченні в Іспанії (за диктаторства Франка) відмовилась Австрія. То Туреччина, то Греція у 70-х роках відмовлялись від участі у ньому, оскільки між ними тривав конфлікт за Кіпр, і країни просто ігнорували одна одну. Після російсько-грузинської війни, Європейський мовний союз відмовив грузинам в участі пісні "We don’t wonna put in". І нарешті, у 2012 році Вірменія не брала участі у Євробаченні у Баку, через два десятиліття військового конфлікту через Нагірний Карабах.

Читайте: Вопрос Самойловой: дать "чекистам" пинка под гузку и закрыть вопрос

Так, Євробачення заполітизоване і в Україні. І не лише "Ґринджоли" після Помаранчевої революції. Ми минулорічний конкурс виграли у тому числі й через актуальну тему пісні Джамали – "1944", присвячену пам’яті депортації кримських татар. Парадоксально, рік тому Крим сприяв нашому виграшу, а сьогодні кримські гастролі Самойлової можуть призвести до санкцій.

Політизація стосується не лише Євробачення. Мабуть, найяскравішим прикладом стала відмова від участі в Олімпіаді у Москві 1980 року представників "капіталістичного світу" в знак протесту за введення військ до Афганістану. А ось у жовтні минулого року Україна офіційно грали у матчі відбору Чемпіонату світу з командою невизнаного нами Косово. Тоді знайшли компроміс і "домашнім" став стадіон у Кракові.

Читайте: Россия и "Евровидение": глупость с Самойловой и наглость с Грузией

Чи може бути компроміс сьогодні? У своєму вирішенні ми і так вже запізнились. Проблема не лише у тому, що заборона на в’їзд мала б бути автоматичною, тобто застосовуватись до всіх, хто порушує законодавство України. Є інша, значно глибша проблема, – у нас відсутнє чітке формальне (тобто законодавчо визначене) уявлення про те, що у нас військовий конфлікт саме з Росією. І якщо влада офіційно не визнає, що у нас війна з Росією, то чого це мають визнавати європейські функціонери від культури? Тому і гібридність цієї війни буде виходити боком в усіх сферах де пересікаються інтереси України та Росії – не лише в економічній, політичній, але й в культурній та освітній. І приймаючи рішення що робити, варто виходити не з емоцій, а з рішення з найменшими втратами. Стратегія Кремля багатоальтернативна. Можете не сумніватись у тому, що варіанти з допущенням/недопущенням Самойлової обидва опрацьовані.

Так, обговорюється варіант, коли "як виключення" ми дозволимо участь російському виконавцю. Берлін колись дозволив надати "виключення" санкційному Суркову. Або – по відеозв’язку з Росії). Але обидва ці варіанти провальні – Росія і далі гратиме проти України. Чи це буде замах на російського виконавця в Києві (для влади, яка підриває власні будинки – це запросто) чи облита "зеленкою" дівчинка в інвалідному візку, чи спалені опудала – у разі скайп-участі. Варіанти можуть бути різними. Наслідки негативні – однозначно.

Читайте: Лучшее, что могло случиться с Самойловой

І тому варто задуматись над тим, що несе менші ризики – санкції проти нас чи погіршення іміджу країни. Можливо дешевше було отримати санкції, але повністю відмовити Росії в участі у цьому конкурсі.

І на завершення, Вірменія відмовилась від участі свої виконавців у Азербайджані переймаючись їх безпекою. А для Росії не проблема послати дівчинку-інваліда в країну, де на їх думку засилля хунти, фашистів та криміналу. Тому, може Україна більшою мірою переймається безпекою Самойлової, ніж її країна?