Блог | Только после того, как украинские певцы избавились от опеки "лучших московских продюсеров", мир отметил, что мы действительно "хорошо поем"

По-моему, на этот раз Украина на Евровидении все сделала правильно - и пописалась очень достойно (где-то так и должна презентоваться на мировых площадках страна, отражающая unprovoked genocidal war: не раздирая на себе язв на чужой свадьбе, чтобы не портить гостям аппетита, -) и одновременно не забывая во весь голос напоминать присутствующим, за чей счет они здесь играют, пока в нескольких сотнях км отсюда льется кровь, - зрительская поддержка и 3-е место лишний раз подтвердили, что стратегия правильна, браво девушкам и всем причастным!)

Далее текст на языке оригинала

При цій оказії гріх було б не нагадати, що тільки після того, як українські співаки позбавились опіки "лучшіх московскіх продюсеров", світ завважив, що ми дійсно "гарно співаємо" - що в нас гарні голоси, цікаві пісні, і взагалі цікава й сильна музична культура, раз ми щороку приїздимо на Євробачення з топовими номерами... Поки нашим шоубізом рулили кіркорови, нічого цього не було видно (так само, як і на внутрішньому муз. ринку: хто переходив на московські рейки, одразу "ставав козльоночком", різко втрачав індивідуальність і розчинявся в тамтешній соляній кислоті, як бідолашна Іра Білик). Це ще один доказ, що 99 років тому Хвильовий мав абсолютну рацію, коли застерігав:

"Від Москви, від її стилів українська культура повинна втікати якомога швидше" (с).

Просто-таки епіграф до історії нашого Євробачення.

І не тільки Євробачення.