Блог | Охрана_отмєна_Омана, або Доказ на захист 9 жіночих % українського року

Оманою року в шоу-бізнесі варто вважати результати останнього національного опитування, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг" щодо музичних вподобаннь українців. Заявлена аудиторія: населення України від 18 років і старші. Вибірка репрезентативна за віком, статтю, типом поселення. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Особисте формалізоване інтерв’ю face-to-face. Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%.

Згідно цих даних, найулюбленішими стилями музики для українців є поп-музика (26%), класична (25%) та народна музика (21%), а також шансон (18%). Рок (14%), танцювальна музика/диско (12%), клубна музика (8%) та джаз (7%). Реп, романси та духовну музику вибрали 6%, електронну, блюз та хіп-хоп полюбляють по 4%, бардівську – 3%. Тяжкий рок популярний лише серед 2%, так само як і реггі. Лише 4% не люблять музику взагалі.

Читайте: "Дунайська Січ" і подарунок для особливої бессарабської малечі

Українські жінки, стверджують в "Рейтингу", більше за чоловіків полюбляють класичну і поп-музику (31-32% проти 19%), народну (24% проти 18%) та духовну (7% і 3% відповідно). Також жінкам удвічі більше за чоловікам до вподоби танцювальна музика (15% проти 8%). Натомість чоловікам більше подобається рок (21% проти 9%), шансон (20% проти 16%), реп (9% і 3%, відповідно) та електронна музика (7% і 3%).

Категорично не віриться, що українське жіноцтво вдвічі менше за чоловіків люблять рок-н-ролл, що таких лишень вдвічі більше за тих українців, що музику не люблять. Може, соціологам все ж варто глибше усвідомлювати роль українських музикантів в авангарді всієї прогресивної музичної моди в часи СРСР? Вона була настільки незаперечною, що київський рок-клуб на Шулявці КДБ дозволило зробити одночасно з Пітером і Москвою, а свої останні інтерв’ю Віктор Цой і Ігор Тальков давали українській музичній пресі.

Вони скажуть, що з набуттям Незалежності національна пісня здала позиції через тривалий занепад авторського права в Україні, остаточним зникненням з мапи Києва історичного Будинку Автора та досі кепсько виплачуваної авторської винагороди в порівнянні з часами чітко-відрегульованих законів СРСР?

Читайте: "Дунайська січ" в колі брендів

На конкретному прикладі червня 2019 року доведу занижений (9%) відсоток української жіночої аудиторії, яка любить рок і ще до часів незалежності кайфувала на історичній "Червоній Руті"-1989 у Чернівцях під "Братів Гадюкіних", "Кому Вниз", Сестричку Віку, "ВВ". А до них - під "Гроно" Тараса Петриненка, "Перрон" Олександра Потьомкіна, чи "Крок" Володимира Ходзицького. Доплюсуйте, що з 2000-х український рок зміцнів до небачених за часів СРСР масштабів – всесвітніх турів "Океана Ельзи" і "Dakha Braha", стадіонних концертів Кузьми та "Скрябіна", "Бумбокса", "Bez Обмежень" та "Антитіл", палаців спорта "Хардкіс", "Другої Ріки" тощо. А також – закон про квоти, розквіт фестивального життя та врешті протекціоністська політика з обмеження російських гастролей після анексії Криму, що значно посилила кількість пісенного матеріалу та концертні позиції українського шоу-бізнесу загалом і його рок-н-роллу зокрема.

Читайте: Євробачення під контролем ФСБ, або Один бал для YUKO і Юлі

На доказ, що 9 % є цифрою вочевидь хибною, навожу постфестивальне відео "Дунайської Січі-2019" – дводенного рок-сейшена в серці Бессарабії в червні, з піковим глядацьким трафіком у 10-12 тисяч у місті з населенням 72 тисячі, що входить у туристичний топ-10 бессарабських родзинок. Як для Феміди зазначу, що наметового містечка на 6-й рік існування фестивалю в Ізмаїлі не робили через вибори і, окрім байкарів, загалу рок-туристів з Одещини не було. Тобто на відео – типова міська аудиторія.

Зверніть увагу на кількість жінок під сценою на 3-й хвилині відео. Якщо це ті 9 % середньостатистичного українського жіноцтва, про що твердять дослідники "Рейтингу", то виходить, в Ізмаїлі цього літа мешкало навіть більше, ніж у 1989 році в радянських Чернівцях або зараз у Кривому Розі? То що, в 2020, коли на "Дунайській Січі" робитимуть наметове фан-сіті , в Ізмаїлі кількісно житиме чи не весь лівий берег Києва? Виправдання, мовляв, велика кількість жінок на рок-фестивалі пояснюється тому, що в Ізмаїлі мешкає 62 національності, всі на позитиві, постійно п’ють свої вина – не приймаються.

ОХРАНА_ОТМЄНА_ОМАНА. 9 % жіноцтва, чиї серця люблять потужний "живий звук" і гітарну майстерність – річ з розряду "ахахахах тричі" не тільки для сонячного Ізмаїла, а й загалом по країні! Хоча б тому, що кожен з поважаючих себе українських поп-зірок обов’язково неодноразово експериментував на своїх сольниках із різними стилями рок-н-ролла, що українська рок-опера Юрія Рибчинського/Геннадія Татарченка "Біла ворона" грається в різних театрах вже більше 30 років, а головне – ще живе покоління, чия молодість і перші поцілунки перепали на часи розквіту "Бітлз", "Дорз", "AC/DC", "Металліки", "Роллінг Стоунз" тощо. За даними соціологів телеканалу "Україна" - це 46 % населення.