Вашингтону можно: что останется от санкционного давления, если США купят российский дизель?
Дональд Трамп договорился с кремлевским диктатором владимиром путиным о поставках российского дизеля на американский и мировой рынки. Спустя три недели после подписания закона об усилении давления на россию его администрация открыла для российского топлива новые торговые возможности.
Далее текст на языке оригинала.
Саме ця "послідовність" рішень викликає найбільше запитань. Вашингтон хоче обмежувати доходи держави-агресора у питанні торгівлі з її "партнерами", але водночас допомагає інтегрувати товар на власний ринок, від чого залежать ціни для американських виборців: до самих виборів у Конгрес залишилося менше місяця.
Для України ж ціна такого рішення визначатиметься і російськими надходженнями, і тим, які вимоги США надалі висуватимуть Києву.
Що погодили – і чого досі не оприлюднили
9 жовтня після телефонної розмови з путіним Трамп оголосив про понад 300 тисяч тонн дизелю негайно, ще 500 тисяч у листопаді та мільйон тонн після цього. Наступні три мільйони тонн він пов'язав зі станом російських нафтопереробних заводів. Разом це понад 4,8 мільйона тонн, однак без точного календаря виконання всього обсягу. У заяві йдеться про американський і світовий ринки. Частку, яку мають отримати саме США, не визначено.
кремль підтвердив готовність постачати нафту й нафтопродукти, але в повідомленні про розмову не відтворив усього графіка Трампа, згодом назвавши 300 тисяч тонн у жовтні, можливе збільшення до 500 тисяч у листопаді та мільйона у грудні. У перспективі він говорив про три мільйони тонн на місяць.
Того самого дня американський Мінфін видав ліцензію № 135. Станом на 10 жовтня немає жодних комерційних контрактів, які встановлювали б покупців, ціни, платіжні механізми, розподіл вантажів і відповідальність за невиконання. AP повідомляє, що Білий дім не пояснив, хто платитиме за дизель і коли він стане доступним для споживача.
Дозвіл ширший за разову поставку
Ліцензія № 135 дозволяє операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту російського дизелю, включно з імпортом до США, які інакше заборонялися б двома американськими санкційними режимами: 31 CFR Parts 587 і 589. Дозвіл № 135 діє до 00:01 за східним літнім часом США 7 квітня 2027 року.
Текст дозволу не встановлює ліміту об’ємів. Не містить він і вимоги, щоб пальне було завантажене на танкери до 9 жовтня: таке обмеження згадується лише в одному з медійних переказів. Прямий виняток стосується списання коштів із рахунків Центрального банку росії, Фонду національного добробуту та російського Мінфіну в американських фінансових установах: таких операцій ліцензія не дозволяє. Водночас норма не означає загальної заборони платити російським продавцям за дизель через інші дозволені механізми.
Американська заборона імпорту російської нафти й нафтопродуктів, запроваджена указом № 14066 у 2022 році, діє в системі, яка передбачає ліцензовані винятки, що можуть діяти паралельно із заборонами. Тепер OFAC відкриває такий виняток для дизелю. Звичайно, американська адміністрація може змінити або відкликати ліцензію, але в межах її законних повноважень так само – продовжити дозвіл.
Закон Грема-Блюменталя залишає президентові простір
18 вересня Трамп підписав закон про "пекельні санкції", співавторами якого стала двопартійна робоча група сенаторів. Закон передбачає тиск на російські банки, енергетичні проєкти та пов'язану з експортом інфраструктуру. Стаття 112 стосується товарів, які ввозяться з росії на територію Сполучених Штатів. Для них документ передбачає додаткове мито до 500% митної вартості. До переліку прямо включені нафта, газ, нафтопродукти та вугілля. Тобто, за максимальної ставки, на кожні 100 доларів митної вартості товару припадало б 500 доларів такого мита. Стаття 113 спрямована на треті країни. Вона передбачає додаткові мита до 100% на всі товари, які США імпортують із держав, що відповідають установленим критеріям: належать до визначених найбільших покупців російської сирої нафти чи природного газу та продовжують відповідні закупівлі, або входять до п’ятірки країн, які найбільше сприяють обходу російських нафтових санкцій. Закон також передбачає винятки.
Отже, Вашингтон може підвищувати вартість доступу товарів таких держав до американського ринку, спонукаючи їх скоротити торгівлю з росією. Мито нараховується при ввезенні їхніх товарів до США, а не під час придбання ними російської нафти чи газу.
В обох статтях слово "до" позначає граничну ставку. Воно не означає, що максимальне мито автоматично застосовується до кожної поставки.
Закон посилює санкції, але залишає адміністрації достатньо можливостей, щоб вибірково пом’якшувати їх застосування. Насамперед залишається питання, які саме нові мита вже запроваджені: станом на 10 жовтня відведений законом 30-денний строк після підписання ще не завершився. Без відповідних виконавчих рішень неможливо встановити, які ставки вже застосовуються і до яких країн.
Із дизелем є окрема юридична особливість. Стаття 113 дозволяє обкладати митами товари визначених країн за закупівлі російської сирої нафти та природного газу. Дизель до цих категорій не належить. Отже, сама його закупівля не запускає саме цей механізм покарання. Стаття 114(h) прямо зберігає за Мінфіном США право продовжувати та видавати нові загальні ліцензії. У цьому й полягає політична суперечність: Конгрес посилює тиск на росію, а адміністрація зберігає можливість робити торгівлю з нею доступнішою, коли вважає це вигідним для США. Для Трампа це зручний інструмент: можна залишати санкції формально чинними й водночас дозволяти операції, які допомагають росії отримувати експортні доходи. Додатковий простір дає стаття 115. Вона дозволяє президентові робити винятки із санкцій, обмежень і мит, попередньо надавши Конгресу письмове обґрунтування національних інтересів. За республіканської більшості в обох палатах адміністрації може бути політично легше захищати такі рішення.
Вибори здатні змінити рівень цього контролю. Перехід однієї чи обох палат до демократів створив би для адміністрації складніші умови – можливість відтягнути нові поступки для держави-агресора. Однак до виборів – трохи менше місяця, а новий склад Конгресу запрацює тільки з січня наступного року.
Стаття 117 регулює окрему процедуру припинення застосування санкційних заходів. Саме розмежування між тимчасовим дозволом і припиненням санкцій дає адміністрації значну свободу: для полегшення конкретної торгівлі їй не обов’язково домагатися повного скасування обмежень.
Тому головне звинувачення на адресу Трампа – політична непослідовність. Конгрес створив інструменти для скорочення російських доходів, а президент використовує залишений йому простір, щоб полегшити продаж російського пального. Одначе зрозуміло, що сам голова Білого дому відкрито ставить на перше місце "зниження ціни" за попередні політичні рішення – Венесуелу, Іран та боротьбу з близькосхідними видобувачами нафти – перед потенційним виборцем, аби втримати парламент під контролем і використовувати республіканську більшість для балансування хаотичної зовнішньої політики.
Чи стане дизель дешевшим?
При цьому паливна проблема США реальна. У американських ЗМІ чітко наводять цифру середньої ціни дизелю – 6,3 долара за галон. Це витрати фермерів, вантажних перевізників і підприємств, які згодом включають їх у вартість товарів. Тому політичний розрахунок адміністрації має зрозумілу основу.
Саме через це ще 5 жовтня Білий дім оприлюднив указ № 14435 про тимчасове полегшення щодо дизелю. Він доручає Мінфіну визначити правові підстави для відтермінування певних акцизних платежів, передбачає звільнення від окремих штрафів за дорожнє використання маркованого дизелю та пошук можливостей списати відкладені податки. Документ фактично підтверджує: пошук способів знизити паливні витрати почався до розмови з путіним. Проблема в тому, що дизель дорожчає не лише через доступність сирої нафти. У дослідженні Федерального резервного банку Далласа від 8 жовтня описано сукупний вплив пошкоджених НПЗ, перебоїв у судноплавстві, обмежень експорту та виснаження запасів. Автори оцінюють скорочення доступних світових потужностей переробки з кінця весни у 6-8 мільйонів барелів на добу. Навіть нормалізація транспортування нафти не відновить миттєво переробку.
Тож українські удари по російських НПЗ, на які посилається Трамп при згадках паливних проблем у США, узагалі не є першопричиною. Для Вашингтона українські атаки стали незручними саме тому, що вони впливають на російську виробничу спроможність, а не лише на політичні заяви кремля.
S&P Global повідомляє, що наприкінці вересня значна частина російської переробки залишалася недоступною. Сам Трамп пов'язав найбільшу майбутню партію зі станом заводів. Звідси основне питання до домовленості: звідки візьметься додатковий товар? Дозвіл на експорт не ремонтує НПЗ і не усуває внутрішньої потреби росії в пальному. Однак сучасному ринку не потрібно багато для реакції – достатньо анонсу. Остання різниця між ціною найближчого ф'ючерсу на низькосірчистий дизель і нафтою WTI зменшилася за день на 6,45 долара, до 96,80 долара за барель.
Щоб оцінити масштаб поставок, переведемо тонни у барелі – саме в них вимірюють добове споживання. Для орієнтовного порівняння візьмемо 7,45 бареля на тонну дизелю (це розрахунковий коефіцієнт, точне співвідношення залежить від густини пального). Перша партія у 300 тисяч тонн тоді становитиме близько 2,2 мільйона барелів. За наведеного BBC американського споживання приблизно 3,6 мільйона барелів на добу цього вистачило б орієнтовно на 15 годин. За озвученим російськими чиновниками календарем, жовтнева, листопадова та груднева партії разом становлять 1,8 мільйона тонн. Це близько 13,4 мільйона барелів, або менш ніж чотири доби американського споживання.
Усі 4,8 мільйона тонн, названі Трампом, відповідали б приблизно десяти добам американського споживання. Проте для останніх трьох мільйонів тонн немає чіткого строку, тому зараховувати їх до поставок до кінця року не можна. Це може мати значення лише для окремих портів і регіонів із дефіцитом. Однак підстав обіцяти швидке й тривале здешевлення на всьому американському ринку немає. Якщо російське пальне просто перенаправлять до США, попередні клієнти шукатимуть його деінде. Світова пропозиція від самої перестановки маршрутів не збільшиться.
Скільки може отримати росія?
Насамперед потрібно визначити, що саме рахуємо. Ціни контрактів і фактичні продажі не оприлюднені. Тому можна оцінити ринкову вартість заявленого товару за обраним орієнтиром, але не майбутні надходження росії.
У матеріалах EIA, оприлюднених 9 жовтня, оптова ціна низькосірчистого дизелю на узбережжі Мексиканської затоки за підсумками попереднього дня становила 4,83 долара за галон. У одному барелі 42 американські галони, тож за нашого перерахунку тонна містить приблизно 313 галонів. Отже, тонна такого пального на цьому ринку коштувала близько 1510 доларів. Оголошені на жовтень-грудень 1,8 мільйона тонн за незмінної ціни мали б вартість приблизно 2,7 мільярда доларів. Увесь обсяг 4,8 мільйона тонн – близько 7,3 мільярда, але без визначеного строку його постачання.
Ці суми не можна називати заробітком москви. Американська оптова ціна стосується іншого місця продажу й не встановлює ціни російського вантажу. Покупець може вимагати знижку; доставка, страхування та фінансування мають свою вартість. Хто оплачує ці послуги і чи включені вони в контрактну ціну, залежить від умов угоди. Для встановлення виручки потрібні фактично продані обсяги та ціна продавця. Для прибутку – ще й витрати, для бюджетних надходжень – податки та інші платежі державі.
Нарешті, не вся виручка буде додатковою завдяки американському рішенню. Якщо вантажі лише змінять покупця, потрібно порівнювати нові умови продажу з доходом, який росія могла б отримати за попереднього маршруту. Саме ця різниця, разом із доходами від справді додаткового експорту, покаже ефект послаблення. Тому дуже рано говорити про будь-які шалені російські прибутки.
Європа тримає оборону
10 жовтня речник німецького уряду Штефан Корнеліус заявив, що Берлін зберігає відданість санкційним рішенням і працює з європейськими партнерами над подальшими заходами. За повідомленням Reuters, підтримка України залишається незмінною. Британський уряд також підтвердив намір підтримувати військову й фінансову допомогу Україні та продовжувати санкційний тиск на росію.
Юридично американська ліцензія не відкриває європейським або британським компаніям необмеженого доступу до російського дизелю. Заборони імпорту, правила морського перевезення, страхування та фінансування діють у власних юрисдикціях.
Політичний ефект ширший. Держави, від яких Вашингтон вимагав обмежувати російські енергетичні доходи, отримують аргумент для власних винятків. Торговці – стимул шукати маршрути та постачальників послуг із м'якшими правилами.
Європейський курс на поетапну відмову від російського газу додатково підкреслює розбіжність. І хоча це різні ринки, стратегічний вибір очевидний: європейці чітко розуміють наслідки залежності, тоді як США не можуть визначитися, на чиїй стороні нажитися швидше. Однак саме використання Вашингтоном засад так званого "політичного реалізму" вже зовсім скоро може спровокувати розкол і у європейській політиці щодо росії.
Українські удари стали предметом тиску
Найбільш тривожна частина історії – можливий зв'язок дизельної домовленості з вимогою обмежити українські удари по російських НПЗ.
Axios 10 жовтня повідомив із посиланням на обізнаного американського посадовця, що Трамп ухвалив рішення після кількох проігнорованих прохань припинити такі атаки. За цим повідомленням, Зеленський пропонував взаємне припинення ударів по російських НПЗ та українських електростанціях. Вашингтон натомість наполягав на односторонньому кроці Києва через вплив атак на американські ціни. Український співрозмовник Axios стверджував, що під час переговорів у Маямі прозвучала погроза припинити передання розвідувальних даних. Американський співрозмовник це заперечив.
Financial Times окремо опублікувала повідомлення про ризик для розвідувальної співпраці. Отож, розбіжності можуть бути реальними.
Офіційна реакція Зеленського була різкою і зрозумілою: він пов'язав дозвіл на продаж російських нафтопродуктів із продовженням війни. Попри це, у матеріалі Axios американський посадовець пояснює можливі енергетичні угоди з росією також бажанням спонукати москву до поступок на переговорах, але ця дипломатична логіка аж ніяк не співпадає з іншими медійними релізами, які чітко заявляють про небажання кремля відновлювати процес урегулювання війни. Звідси ризик, що передвиборчі пріоритети США визначатимуть межі української оборонної політики. Українська відповідь може бути різною: погодитися на американські вимоги, наполягати на взаємному припиненні ударів по енергетиці або продовжувати тиск на російську нафтопереробку. Це рішення має визначатися безпековим розрахунком, який враховує і результат для росії, і можливі наслідки для американської підтримки.
Водночас пошкодження НПЗ не означає автоматичного припинення нафтових доходів. Якщо видобуток зберігається, частину сировини росія може спрямувати на інші власні заводи або продати іноземним покупцям, зокрема в Індії та Китаї. Тоді переробка відбудеться за кордоном, а москва отримає гроші від продажу сирої нафти. Дефіцит готового пального всередині росії вона може намагатися компенсувати імпортом. Це потребуватиме додаткових витрат, доступних потужностей, транспорту та готових співпрацювати постачальників, тому повністю замінити пошкоджені НПЗ таким способом не гарантовано.
Що змінять вибори?
Перед голосуванням 3 листопада адміністрації потрібен відчутний результат. Сам Трамп називає нижчі ціни для фермерів і перевізників своїм пріоритетом. Виборчий мотив переконливий, хоча не виключає інших.
Доступні виборчі оцінки пояснюють цю пріоритетність. У Сенаті республіканці мають 53 місця, демократи разом із незалежними союзниками – 47. Для більшості демократам потрібен чистий приріст чотирьох місць.
Результат виборів може вплинути на будь-які рішення адміністрації ще до зміни складу Конгресу. Збереження обох палат за республіканцями може полегшити політичний захист курсу Трампа, хоча не усуне внутрішньопартійних розбіжностей щодо росії. Перемога демократів у Палаті представників створить очікування посиленого нагляду за дозволами й фінансуванням; у Сенаті – також за кадровими призначеннями. Перехід обох палат до демократів посилить очікування законодавчого протистояння. Але жоден із цих результатів сам собою не змінить стан ліцензії OFAC – вона існуватиме навіть у випадку судових процесів.
Чотири сценарії для України до кінця року
Для України наслідки домовленості між Трампом та путіним залежатимуть від реальних поставок, подальших рішень Вашингтона та поведінки москви:
- Базовий – обмежені поставки без розширення дозволу. Частина жовтневих, листопадових і грудневих обіцянок переходить у контракти й відвантаження. OFAC зберігає нинішній дозвіл, а ЄС і Велика Британія – власні обмеження. Для України негативним наслідком буде лише поліпшення окремих умов російського експорту, хоча більша частина санкцій все ще діятимуть. Виборчий результат в США впливатиме на політичний захист рішення, але його реалізацією до кінця року керуватиме та сама адміністрація. Цей сценарій обмежують російські виробничі й експортні правила та готовність банків, страховиків і перевізників працювати з вантажами. Нові російські заборони або відмова обслуговувати платежі здатні зменшити поставки навіть за чинної ліцензії.
- Позитивний – звуження поступки або встановлення взаємних умов. Відсутність очікуваного цінового ефекту й російських кроків до деескалації посилює аргументи Києва, європейських партнерів і критиків рішення у США. До кінця року адміністрація може звузити чи відкликати дозвіл або погодити чіткий зв'язок подальшого послаблення з діями росії. Поразка республіканців може посилити вимоги пояснити політику, але не гарантує її перегляду. Зміна залежатиме від рішення виконавчої влади або правових заходів чинного Конгресу. Для України практичний виграш виникне, якщо буде обмежено доступ росії до доходів або реально зменшено удари по українській енергетиці.
- Негативний – нові винятки та посилення тиску на Київ. Якщо ціни залишаться високими, адміністрація може шукати додаткові поставки через ширші дозволи. Збереження республіканського контролю полегшить політичне обґрунтування такого курсу, однак не є його правовою передумовою. Ризик для України зростатиме, якщо торговельні поступки росії поєднаються з вимогами односторонньо обмежити удари по НПЗ без захисту української енергетики.
- Стагнаційний – невиконаний графік за незмінних правил. Оголошені поставки відстають від календаря, а ліцензія залишається чинною. Відновлення НПЗ, внутрішні потреби росії, платежі або логістика стримують торгівлю; дипломатичні переговори не дають результатів. Після виборів політична суперечка усередині американського політикуму триватиме, але до кінця року не перетвориться на зміну правил. Повернення російських потужностей у роботу, оформлення експортних дозволів або поява прийнятного для банків механізму платежів здатні перевести цей варіант у базовий. Нове рішення OFAC або реальна домовленість про енергетичне припинення вогню змінять його політичні умови.
Вашингтон має підстави турбуватися про витрати власних громадян, як і про власне політичне майбутнє. Але коли полегшення цих витрат пов'язують із доходами держави, що продовжує війну, адміністрація повинна пояснити, чого вона домагається натомість. Поки такої підтвердженої відповіді немає, росія отримує торговельну можливість, а Україна – новий привід сумніватися в послідовності американського тиску, підтримки і боятися за можливість відповідати на руйнування нашої інфраструктури напередодні зими. Саме від цього залежить, чи залишаться санкції переконливим інструментом переговорів уже в наступному році.
Важно: мнение редакции может отличаться от мнения автора. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Подробнее о редакционной политике OBOZ.UA – по ссылке...






