Блог | Выход из конституционного кризиса. Заявление

Текст на языке оригинала

Вихід з кризи вимагає системного підходу. Все інше імітація діяльності....

Заява

щодо конституційної кризи

Вже більше місяця Україна перебуває у політичній кризі, спричиненій низкою рішень Конституційного Суду України, що поставили під сумнів загрозу функціонування антикорупційної інфраструктури. Вважаємо, що таких руйнівних рішень можна було б уникнути. Вони стали кульмінацією послідовних кроків, свідомо спрямованих на дискредитацію та ослаблення антикорупційних органів.

Протягом останніх тижнів політичними силами суспільству були представлені десятки рішень, жодне з яких не забезпечує сталий вихід з кризи. Вони є або намаганням використати складну ситуацію для отримання переваг у політичній боротьбі або створення власного іміджу "рятівників" антикорупційної системи, та/або обумовлені критичною потребою отримання коштів від міжнародних партнерів України. В жодному з цих випадків не йдеться про щиру відданість боротьбі з корупцією та наявність справжньої волі до цього. Як не йдеться і про комплексне розуміння проблеми і шляхів вирішення кризи.

У пропозиціях щодо виходу з Конституційної кризи, які окреслюються владою, немає спільної наскрізної логіки, вони суперечать одне одному. Останній "план виходу із конституційної кризи" свідчить, що влада змінила позицію і зараз визнає рішення Конституційного суду, погоджується з ним, а також повністю його виконує.

Ми розглядаємо цей план як свідоме рішення, що послаблює систему боротьби з корупцією. Більше того, цей план не є виходом із кризи, адже фактично просто передбачає тимчасове блокування діяльності Конституційного суду – що створює нові загрози. Головне – можливість повного відновлення антикорупційної інфраструктури фактично втрачена, а зволікання з законодавчим врегулюванням відкладе можливість притягати до відповідальності аж до 2022 року за результатами декларування за 2021 рік. Це не відповідає очікуванням суспільства та вимогам розвитку країни.

За таких умов, вважаємо критичним для Української державності мінімізувати шкоду, заподіяну боротьбі з корупцією, через низку взаємопов’язаних кроків.

Перш за все, зміни до Кримінального кодексу щодо відновлення відповідальності за декларування недостовірної інформації потребують суттєвого посилення санкцій, які відповідно до міжнародних стандартів повинні мати стримуючий ефект. Тому розмір штрафних санкцій за умисне недостовірне декларування має бути збільшений пропорційно до вартості приховуваних активів. Також подані до парламенту законопроекти створюють стимули для умисного приховування активів, адже не передбачають позбавлення волі за умисне неподання декларації. Таким чином, той, хто хоче приховати незаконно набуті активи вартістю в мільярди гривень, матиме можливість не подати декларацію – за що отримає максимальне покарання у декілька десятків тисяч гривень.

По-друге, зміни до закону про запобігання корупції повинні у повній мірі відновити повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції, а також режими електронного декларування та запобігання конфлікту інтересів. Конституція України не передбачає імунітету суддів від подання електронної декларації та застосування санкцій за результатами перевірки таких декларацій. Тому не може бути мови про окремий режим електронного декларування для суддів, натомість можуть передбачатись можливості для контролю органів суддівського самоврядування за дотриманням законодавства під час перевірки декларацій суддів чи врегулювання питань, пов’язаних із можливим конфліктом інтересів.

По-третє, необхідно якнайшвидше завершити проведення конкурсу на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, зволікання із яким триває вже три місяці. Представники конкурсної комісії від парламенту повинні бути замінені на осіб, які відповідають вимогам закону про прокуратуру - мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції. Важливо розуміти, що заангажована Спеціальна антикорупційна прокуратура може звести нанівець діяльність інших антикорупційних органів.

По-четверте, повинні бути внесені зміни до закону про Державне бюро розслідувань та призначено професійного й доброчесного Директора ДБР. Не може один із найважливіших органів кримінальної юстиції перебувати під повним впливом Офісу Президента, який змінює виконуючого обов’язки керівника відомства щотримісяці, не повідомляючи суспільство про мотиви таких рішень.

По-п’яте, потрібно припинити тиск на Національне антикорупційне бюро України, зокрема шляхом спроб підриву легітимності створення НАБУ та призначення його директора, перешкоджання його діяльності з метою покрити наближених до влади осіб, які підозрюються в корупції.

По-шосте, необхідно терміново перезавантажити Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке перетворилося на інструмент рейдерства.

По-сьоме, важливо негайно приступити до реформування Конституційного суду, що має включати в себе зміни до Конституції України, пов’язані із прозорим конкурсним формуванням складу Конституційного Суду, обов’язковим проведенням публічних слухань кандидатів щодо їх професійних здобутків, досвіду, переконань та цінностей, звільненням суддів Парламентом у зв’язку з порушенням ними закону тощо.