Блог | Уроки Азовської кризи: хто допоможе стримати Росію

Очевидно, що деталі нещодавнього українсько-російського інциденту поблизу Керченської протоки, а по суті збройного нападу на Україну з боку Російської Федерації, ще будуть з’ясовані і ретельно проаналізовані.

Однак, вже й сьогодні можна зробити певні попередні висновки, особливо для нашої держави:

По-перше, дії України не мали жодного провокативного характеру, а були реалізацією її природнього і невід’ємного права на відвідання власних портів та свідченням відданості принципам свободи мореплавства. Хіба ж можна вважати провокацією регулярні проходи військових кораблів США Південно-китайським морем? Можливо, з боку Китаю саме так. Однак, явно не з боку Сполучених Штатів, які з перших днів свого існування покладалися на морську торгівлю як джерело добробуту і процвітання країни. Не випадково американський сенатор і голова конгресового підкомітету з морських питань Роджер Вікер та директор оборонних програм Центру нової американської безпеки Джеррі Гендрікс наголошують: "Захист свободи навігації є найважливішим і першочерговим інтересом США". Невже морська торгівля для України має менше значення?..

Читайте: Розпуск РПЦ у Європі: ляпас чи крок назустріч

По-друге, нещодавні агресивні дії Росії є продовженням курсу Кремля щодо України, коли Москва розпалюючи або навпаки притушуючи війну проти нашої держави, намагається впливати на українські внутрішньополітичні процеси та пропонувати себе в якості впливового переговірного суб’єкта на міжнародній арені. Натомість, ці дії Росії вимагають рішучого засудження з боку міжнародного співтовариства та наступних консолідованих дій, що мають нарешті зупинити постійні і грубі порушення Кремлем основоположних принципів міжнародного права.

По-третє, дані події вкотре наочно, і більш ніж однозначно, окреслили коло наших закордонних друзів, які допомагають нам у протидії агресії Кремля. Це має нарешті стати очевидним для всіх в Україні. Саме серед них слід шукати союзників у спільному стримуванні Росії.