Блог | Скабеева против Беленюка: нацизм возродился в Москве

Российская пропагандистка Ольга Скабеева набросилась на украинского атлета Жана Беленюка после победы последнего на Олимпийских играх в Токио. И танец, который станцевал после победы, оказался для Скабеевой не настоящим гопаком. И цвет кожи напомнил Скабеевой о движении за гражданские права в США и других странах цивилизованного мира. И даже родина у Беленюка – "ненастоящая", как она говорит, "неисторическая" родина. Для Скабеевой Беленюк, очевидно, не украинец именно потому, что цвет кожи – не тот. Не тот, который позволяет человеку быть, по мнению Скабеевой, украинцем.

Очевидно, в нацистских учебниках, которые Скабеева может воспринимать всерьез, так все и написано. И остается только удивляться, как люди, которые вроде бы живут в наше с вами время, могут быть такими варварами. И даже не осознавать, в каком далеком прошлом они находятся.

Далее текст на языке оригинала.

В мене є одна з улюблених серій серіалу "Південний Парк". В цьому мультфільмі герої серії думають про зміну герба цього вигаданого міста. Тому що на цьому гербі зображено двоє білошкірших людей, які лінчують одного темношкірого. І звичайно ж це нагадує про сумні часи Ку-клукс-клану. І коли маленьких героїв мультфільму просять подивитися на цей герб і сказати свою думку – виявляється, що вони просто не бачать кольору шкіри тих, хто на ньому зображений. Вони просто живуть вже в зовсім інших реаліях, де колір шкіри не має ніякого значення для того, щоб робити свої висновки про людину.

Це ознака цивілізованого світу. І звичайно – це ознака України. Ніхто з українців ніколи б не відмовив олімпійському чемпіону Жану Беленюку в українському походженні тільки тому, що його колір шкіри відрізняється від кольору шкіри того, хто дивився на виступи Беленюка на Олімпійських іграх і переживав за його перемогу.

А для Скабєєвої - відрізняється. Для Скабєєвої. Для всіх російських пропагандистів. Для російського політичного режиму, який впевнено просувається шляхом режимів Гітлера і Муссоліні. Колір шкіри - має значення. Національність - має значення. Чому б інакше Володимир Путін весь час переконував українців, що їх – не існує. Що вони за походженням - росіяни. Сексуальна орієнтація – має значення. Тому російські пропагандисти дозволяли собі кепкувати з атлетів з іншою сексуальною орієнтацією, ніж та, яка вітається зараз російським політичним керівництвом.

Цьому можна тільки дивуватися. У 90-ті роки здавалося, що Росія після краху "Імперї зла" – Радянського Союзу – все ж таки налаштована на розвиток. Що люди, які живуть на території РФ, після того, як комуністичний режим продемонстрував всю свою нездатність до розвитку, почали усвідомлювати, що їхнє місце – у цивілізованому світі. І якщо вони дійсно зробили б такий висновок, Росія зараз була б не у далекому минулому, не у вигрібній ямі, а разом з нами. Разом з нами думала б про європейську та євроатлантичну інтеграцію. Разом з нами просувалася б шляхом толерантності. Не було б російських бандитів у Криму і на Донбасі. ми б жили в нормальні часи в мирному світі.

Але, як бачимо, росіяни сприйняли як своє бажання російських чекістів згвалтувати саму Росію, а потім почати боротьбу із сусідніми країнами і з усім цивілізованим світом.

І звичайно така боротьба супроводжується намаганням законсервувати всі забобони минулого. Так ніби ми неймовірно цивілізовані, у нас там якісь скрєпи, але насправді ми продовжуємо захищати неповагу до людини. Тому що тільки неповага до людини дозволяє робити такі зауваження, які під час Олімпіади робить Скабєєва. Та й інші російські пропагандисти. Вони, звичайно, не журналісти. Тому що журналістика – зовсім не те, чим займаються ці мерзотники.

І ось теж дивно. Путінська Росія офіційно пишається перемогою в Другій світовій війні. Навіть створила собі ідеологію побєдобєсія, яка виправдовує звірства самої російської армії та російських диверсантів на території інших країн. Всі ці вбивства, згвалтування, залякування, крадіжки. Однак мені завжди здавалося, що перемога цивілізованого світу у Другій світовій війні за участю Радянського Союзу, який змушений був воювати з нацистською Німеччиною після нападу Гітлера на Радянський Союз, якраз і полягала в тому, що нацистська Німеччина заперечувала повагу до людини. Що вона створила ідеологію антилюдських цінностей. Що Гітлер та його прибічники вважали, що можна міряти черепи. Що для них існували реальні расові розбіжності, які вони захищали, і готові були проповідувати цю сатанинську релігію із зброєю в руках. І що вони абсолютно свідомо проголошували людей, які не відносилися до їхньої раси, людьми "другого сорту". І відбирали народи – як то євреїв чи ромів, - які взагалі потрібно знищити, тому що вони не подобаються носіям цієї людиноненависницької ідеології.

І здавалося, що країни-союзники борються саме із цим. І святкують не перемогу над Німеччиною як над країною, а саме перемогу над цією людиноненависницькою ідеологією.

Однак ми бачимо, що через десятиріччя після цієї перемоги, є справжні носії цієї ідеології. І де? В Москві! В столиці побєдобєсія. Що російська пропаганда – і ми це можемо реально спостерігати в часи Олімпіади у Токіо – нічим не відрізняється від пропаганди Йозефа Геббельса. Скабєєва – і є Геббельс. І я б сказав, у спідниці, але це буде неполіткоректно. Це буде у дусі Скабєєвої.

З цієї точки зору, з точки зору новітньої ідеології, Скабєєва взагалі нічим від Геббельса не відрізняється. Як і інші російські пропагандисти, які дозволяють собі транслювати неповагу до людини у телевізійні та інші ефіри російських пропагандистських медіа.

Ганьба!