Блог | Переговори по Донбасу: банка варення для "Слуги народу" в обмін на капітуляцію

Поведінка сьогоднішньої української влади у стосунках з Росією - це обмін тактичних вигод на стратегічну поразку.

Сьогоднішня тактична вигода - це не стільки спроба зберегти мир на Донбасі. Це – спроба отримати електоральну підтримку "Слугою народу". Цікаво, що вже йдеться не про зростання підтримки, а про гальмування її падіння.

В обмін на це і раніше закривались очі на обстріли, а Росія сором'язливо називалась "та сторона". А тепер ми проводимо інспекцією з "сторонами переговорів" (що на практиці передбачає представників т.зв "ДНР"). І не треба тиснути на те, що це разова акція. Зробивши раз, наступного разу це буде вже "нормою".

Влада велась на це і раніше. Зокрема, коли зробила самоціллю зустріч нормандської четвірки у минулому році. І зливала заради неї навіть довіру до інформації, що дають наші військові, примушуючи їх спростовувати вже опубліковану інформацію – про обстріли в зонах розведення.

Але раніше це можна було списати на відсутність досвіду. Нерозуміння, що яким би не був компроміс у переговорах – платою за нього стануть наші українські інтереси – цілісність та суверенітет.

Цього разу ситуація гірша - "Слуга народу" стада заручником самонав'язаного іміджу "партії миру". Будь-яке загострення на фронті сприймається нею не як посягання на життя громадян та цілісність країни. А як посягання на імідж "Слуги народу". І саме імідж охороняєтиметься більше, ніж життя солдатів на фронті чи державний суверенітет. Особливо - напередодні виборів.

Кремль це чудово усвідомлює. Хоча загострення на фронті впливають і на зниження підтримки його політичних підстилок в Україні, Росія тим не менше буде провокувати загострення. До 25 жовтня. І чим ближче до виборів – тим ставки для зради як засобу збереження миру будуть більші. Тому не очікуйте, що ви побачили останній обмін "національні інтереси на тимчасовий мир". І, найімовірніше, це буде не найбільша зрада під час виборчої кампанії.

Додам лише невеликий історичний відступ про маршала Петена. До ІІ Світової війни був національним героєм для французів (може б навіть більше, ніж 73% французів проголосувало за нього). Але у 1940 році він хотів миру і для того, щоб "зупинити війну" підписав угоду з Гітлером. Пізніше ті залишки Франції, які контролював Петен все таки були окуповані Німеччиною. А сам маршал увійшов у історію не як миротворець, а як зрадник Франції.