Блог | Друзья познаются в беде: к визиту министров иностранных дел ФРГ и Франции
Сім років тому, 7 лютого 2015, я написав вірш "Західним партнерам". Тоді його оприлюднили "Нація і держава" та "Літературна Україна":
ЗАХІДНИМ ПАРТНЕРАМ
Мільйони - вас. Нас - тьми і тьми, і тьми.
Олександр Блок
Коли Парижі ваші та Берліни
Топтатиме орда, несамохіть
Згадайте хресні муки України,
Яка благала вас: "Допоможіть!"
Не в змозі врятуватись од навали,
Свої країни здаючи орді,
Згадайте, як тоді ви співчували,
Які були стурбовані тоді.
Як спонукали до переговорів
Із тими, хто сидіти б мав в тюрмі,
Повчали після трьох голодоморів
Й кількох століть в московському ярмі.
Коли брутальні путінські солдати,
Аби явити вам свою могуть,
Коханих ваших будуть гвалтувати,
Бруківки ваших вулиць заплюють
І никатимуть ними з автоматом,
Й мочитимуть в сортирах вся і всіх,
І ваші діти заговорять матом,
Бездумно запозиченим у них,
Згадайте все: як гинули герої,
Як кров лилася і палав Донбас...
А ми ж у вас просили тільки зброї,
Щоб захистити і себе, і вас.
Сьогодні Україна всі народи
Рятує від московської чуми.
Допоможіть спинити хижі орди,
Бо разом нас мільйони проти тьми.
І ось через сім років, 7 лютого 2022, до Києва прибувають міністри закордонних справ країн, чиї столиці я згадав тоді у своєму вірші, Анналена Бербок і Жан-Ів Ле Дріан. Наші партнери по "нормандському формату". Маю підстави припускати, що однією з цілей візиту буде спроба схилити українського візаві до такої собі політичної алхімії - спроби реанімувати пошуки магічної "формули Штайнмаєра".
То чому б українському міністру не підготувати для гостей культурну програму? Показати кадри акції "Дякуємо за зброю", що відбулася в Києві 30 січня, і не спитати, чому на Майдані разом з іншими не майоріли прапори їхніх країн?
