Блог | Якою Україну бачать у Білому домі

Все частіше звучить запитання від читачів: кого сьогодні із українських політиків підтримують США?

На сьогодні склалася патова ситуація, коли за океаном не можуть розгледіти перспективних лідерів, так само як і в середині країни. Мої американські колеги сходяться в думці, що по своїй суті Майдан не був Революцією, а лише черговим бунтом, який змінив обличчя, а не саму систему влади та "радянських" державних інститутів.

У відповідь я аргументую, що справжня Революція в країні триває вже близько 100 років і події Євромайдану потрібно розглядати в комплексі становлення держави часів УНР, яку потім було знищено більшовиками та їх союзниками.

Мушу констатувати, що сьогодні в Білому Домі немає чіткої стратегії щодо України. Натомість, гарна новина полягає в тому, що Кремль вже всіх дістав, тому Путіна будуть однозначно зливати якщо не в наступному році, то в 2024. Питання в тому, чи вистачить Україні ресурсів протриматися стільки часу, і який режим в РФ прийде після усунення від влади Путіна?

Наразі у Вашингтоні зрозуміло одне: владу в Україні захопили клептократи, яким по суті байдуже щодо долі країни та її народу. Натомість, більшість із них не бачить свого майбутнього в Україні, тому вже сидять не "чемоданах" та готові домовлятися із ким завгодно заради своєї особистої безпеки та збереження награбованого капіталу.

В цій ситуації я цілком не виключаю, що у Трампа та/або на рівні Конгресу можуть задіяти тактичні санкції проти окремих українських високопосадовців, які по суті через свої грабіжницькі дії віддають країну в "сферу інтересів" Кремля. Адже пограбована територія без працездатного населення (більшість із яких виїхала на заробітки) навряд зацікавить Західних партнерів, в першу чергу, що стосується інвестиційної привабливості.

Зараз як ніколи на Заході існує запит на нових лідерів, які би змогли описати та втілити чітку стратегію виходу України із багаторічної кризи. Тим самим забезпечити інтереси США в регіоні та не допустити більш драматичних сценаріїв включно із можливим внутрішнім громадянським конфліктом.

В цій ситуації Штати завжди будуть віддавати перевагу організованій та конструктивній силі, яка здатна якщо не просунути країну далі в ЄС, то хоча би втримати ситуацію під контролем, не допустити чергового Майдану із непередбачуваними наслідками для всього регіону.

Сьогодні як ніколи потрібні пошуки альернативи "олігархічному консенсусові", який власне і створив нинішню вертикаль влади, що покриває стару нову систему олігархів. Оскільки поки альтернативи немає, на Заході доводиться працювати із тими, хто гарантує хоча би мінімальну стабільність. І поки громадянське суспільство не запропонувало нової моделі - доти США будуть працювати із організованими структурами, до яких належить нинішня вертикаль влади.

За океаном неможливо отримати жодної відповіді, допоки вона не народиться в самій країні. Чого саме хоче українське суспільство та як цього досягнути?

Модель Республіканізму цілком та органічно вписується у нинішній політичний ландшафт, проте із такими темпами вимивання із країни середнього класу жодних перспектив у справжньої Республіканської партії немає, хіба що її не створять ті ж самі олігархи, використовуючи старі підходи.

Суспільству необхідний Національний Діалог, в рамках якого і варто відшукати відповіді на поставлені запитання. Чим раніше він буде ініційований - тим краще, адже на Заході всі розуміють, що "олігархічний консенсус" не може тривати вічно, особливо із врахуваннями темпів розвитку суспільства за останні три роки.

Світ входить у фазу, коли навіть Меркель говрить, що європейцям не варто розраховувати на США, натомість брати на себе повну відповідальність за мир та стабільність в Європі. В цій ситуації Україна повинна доповнювати європейський ландшафт, а не стати черговими Балканами, проблеми яких будуть вирішувати вже за межами України ...