Блог | Путінський режим заскиглив на всі голоси

Про заяву російського МЗС і ще дещо

Прочитавши свіженькі заклики Путіна та російського МЗС щодо добросусідських відносин, конструктивного діалогу тощо з Росією, адресовані відповідно Європі та Україні, мало сльозу не пустив. Так мені ото їх, бідняток, стало жалко…

Нагадаю, Путін, який незаконно обіймає посаду президента РФ, днями закликав Європу перестати видумувати якусь там "російську загрозу", бо насправді ж Росія така біла, мирна та пухната, що далі нікуди, і тільки те й робить, що мріє про мир усьому світі... А російське МЗС 31 травня цього року розродився заявою про дружбу з Україною, в якій висловив впевненість у "необхідності відновлення повноцінних зв’язків між нашими країнами та народами".

Про те, щоб сприймати подібні заяви за "чисту монету" й мови бути не може. Більше того у цих закликах та заявах перестає вже дивувати цинічна брехня Росії, яка у чисто геббельсському стилі продовжує називати чорне білим. Адже згідно з тим же МЗС РФ сучасний стан відносин України з Росією геть не є наслідком окупації останньою Криму, тисяч убитих українських громадян, окупації Донбасу, яка призвела до майже двох мільйонів переселенців тільки до інших українських областей тощо. Геть ні, що ви! Згідно з МЗС РФ, то все є наслідком "державного перевороту в Києві"…

Що тут скажеш, хвора логіка хворих людей. Говорячи словами Лаврова, дебіли, блін… До цього ми вже дещо звикли… Точніше, на інше від Росії і не сподівалися. Що тут наша реакція, якщо про примітивізм путінського режиму відкрито заговорив прем’єр-міністр Чорногорії…

Читайте: "Л/ДНР". Новый терпеливый "этнос"?

Однак, у цих російських заяв є й інша сторона, яка не може не тішити. Саме вона витискує скупу чоловічу сльозу жалю до отих убогих розумом міфотворців…

А дійсно, це ж треба було так прищемити хвоста режиму, щоб він заскиглив на різні голоси та запросив миру?! Не на пряму, на своїх умовах, але ж запросив! Де ділася вся та агресивна лексика та паханський лоск міфотворців, включаючи Путіна, які лякали весь світ своєю могутністю та ядерною зброєю та чекали, коли ж ото до них приповзуть всі оті європейські слабаки-політики та благатимуть відмінити російські санкції? Тю-тю…

Ясна річ, такі метафорфози не від хорошого життя. Навпаки. Така зміна лексики – від безвиході, великого переляку та повних штанів щастя. Тому треба тиснути далі.

Що стосується "повноцінних зв’язків між нашими країнами та народами", то колись вони дійсно будуть відновлені. Ну немає у цьому світі нічого вічного… Однак очевидно, що таке поновлення можливо лише на українських, а не на російських умовах. І ці умови достатньо прості, очевидні й справедливі. Це, насамперед:

• відновлення територіальної цілісності України без ніяких там спеціальних статусів для окремих регіонів, прописаних у Мінських домовленостях. Хіба що за одним виключенням. Населення колись окупованих територій має бути понижене в правах, позбавлене права брати участь у голосуванні на парламентських та президентських виборах. Щось на зразок системи, запровадженої у країнах Балтії, яка чудово спрацює на забезпечення добробуту цих країн та громадського спокою у них. Ось у цьому і лише у цьому має полягати "спеціальний статус окремих регіонів Донбасу";

• сплата Росією контрибуції за збитки, завдані Україні та її громадянам;

• притягнення до суду за злочини проти людяності кремлівської верхівки;

• притягнення до суду за вчинення терористичних актів, спроби до збройного повалення конституційного ладу в Україні, сепаратизм тощо всіх тих українських та російських громадян, які брали участь у бойових діях на стороні російсько-сепаратистських угруповань, у всіляких заворушеннях та референдумах тощо.

Втім, потрібно чітко розуміти, що навіть всього цього недостатньо для забезпечення Україні стійкого миру й дійсно добросусідських відносин у стосунках з Росією. До того часу, поки нашим сусідом буде "єдіний і недєлімий" осколок імперії або, іншими словами, недорозвалена імперія, всім нам, та й не тільки нам, а всій Європі у цілому годі сподіватися на мирне співіснування з нею. Тим більше враховуючи наявність у Росії ядерної зброї. За цих умов всілякі мирні домовленості з РФ будуть лише тимчасовою передишкою перед новою російською агресією, байдуже воєнною, економічно чи ідеологічною. Вони не припиняться ніколи. І запорукою цього є світогляд левової частки російських громадян, які підтримують окупацію Криму, не заперечують проти російської агресії на Донбасі та вбивств своїми співвітчизниками наших громадян в ім’я "русского міра", а також в цілому вважають Україну та українців чимось штучним, яке насправді є російським і тому потребує виправлення.

Читайте: Місяць перемог для України!

Ми можемо спитати практично будь-якого російського ліберала/демократа/інтелігента, як він ставиться до України. Він нам тут же скаже: "Українці і росіяни один народ, а Крим споконвіку наш, як і Київська Русь" і т.д. Що таке бачення означає на практиці? А це те, що Україна та українці не мають права на самостійне існування поза РФ. От і все. І так щиро вважає більшість громадян Росії.

І від цієї "російської реальності" нам нікуди не дітися.

Відповідно, єдиним адекватним засобом захистити Україну та весь світ від російської агресії та ядерної зброї є забезпечення розпаду РФ за зразком розпаду СРСР з відповідним позбавлення окремих фрагментів колишньої Федерації цієї зброї. Звичайно, це не просто. Це тривалий у часі процес, який несе у собі нові специфічні виклики та загрози. Але всі інші варіанти у підсумку є ще гіршими. У кращому випадку вони просто призведуть до поновлення нинішньої ситуації. Тому над подальшим послабленням РФ та питаннями, пов’язаними з її розвалом, світ має почати працювати. Іншого просто не дано.