Блог | Земельна реформа: хто отримає право придбати

Зараз Мінагрополітики перебуває під тиском латифундистів, які хочуть змінити заявлений принцип земельної реформи про можливість отримання землі виключно фізичними особами. 

Очевидна ціль - через фіктивних юридичних осіб обійти обмеження щодо 200 га в одні руки і консолідувати великі масиви земель в руках монополістів. 

Спроби зробити таку монополізацію через фізичних осіб серйозно ускладнені - адже це робить бізнес малокерованим, важко знайти надійних, особливо якщо буде запроваджена норма про роботу і життя фізосіб на своїх ділянках.

Ось як про можливий компроміс каже перший заступник голови Мінагропроду Максим Мартинюк:

"Якщо ми знайдемо механізм мінімізації ризиків, тоді ми на це підемо на допуск юридичних осіб до ринку землі. Ми не маємо права на помилку в цій земельній реформі. Краще запустити його дуже консервативно, ніж отримати в результаті неконтрольований процес... Право на купівлю ділянок теоретично можуть отримати невеликі господарства, які впродовж останніх п'яти років обробляли землі та працювали в аграрній сфері. Така модель може стати компромісом відомства з аграрними асоціаціями, які неодноразово закликали уряд передбачити можливість допуску до майбутнього ринку сільгоспвиробників".

На мій погляд, такий компроміс (навіть без збільшення ліміту з 200 га в одні руки) є серйозною загрозою монополізму, оскільки існує проблема фіктивності, а крім того, чимала кількість юросіб працювали лише на папері, їх і можуть використати для організації пірамід.

Тому на моє переконання, слід запровадити справді дуже консервативний ринок землі для дуже обмеженого кола осіб:

А) виключно для фізосіб,

Б) що володіють не більше 200 га землі,

а крім того -

В) що постійно мешкають на землі (протягом не менше ніж 300 діб на рік не далі, ніж 20 км від своєї найбільшої земельної ділянки),

Г) що зобов’язалися особисто брати участь протягом 10 років в веденні господарства на своїй землі.

Лише ті, хто відповідають цим вимогам, мають отримати право володіти землею сільськогосподарського призначення і купувати її.

У разі порушення цих правил земельні ділянки конфіскуються і переходять у державну власність. Корисно також передбачити, що одна і та ж земельна ділянка чи її частина з метою уникнення спекуляції не може бути продана частіше, ніж 1 раз на 3 роки. 

Крім того, слід спростити купівлю права оренди, дозволивши його і фізособам, і юрососбам, при цьому з метою уникнення монополізму заборонивши одній фізичній чи юридичній особі орендувати більш ніж 10% земель сільськогосподарського призначення району та мати орендовані землі більш ніж у 10 районах. Це приблизно 80-100 000 гектарів (при тому, що в країні вже існують фірми, що мають у своєму розпорядженні понад 300 000 гектарів, тобто має відбутися їхнє примусове дроблення, коли протягом року вони зможуть продати права оренди на надлишкові земельні ресурси).