Якщо перші збори Євромайдану було напрочуд багатолюдним, наступні – доволі радикальним (саме тиждень тому маніфестанти пішли займати "урядовий квартал"), то сьогоднішнє можна назвати конструктивним або таким, котре нарешті має план.
Чому? Та тому, що, можливо, вперше зі сцени Майдану прозвучала яка-не-яка конкретика. Найбільше її було у виступі Юрія Луценка, котрий сказав дві важливі речі. Перша полягала у тому, що незабаром у парламенті відбудеться переформатування більшості. Так принаймні стверджує лідер "Третьої української республіки".
Звісно, що перед багатотисячною аудиторією Луценко не вдавався у подробиці такого переформатування. Можливо, опозиція таки провела кулуарні перемовини з фракцією комуністів, й голосів за відставку прем’єра Миколи Азарова тепер вистачить?
А, можливо, Луценко мав на увазі створення не ситуативної, а постійної парламентської більшості, про котру давно мріє опозиція, бачачи в ній не лише саму себе, а й позафракційних мажоритарників, а також декілька депутатських "одиниць" із Партії регіонів. Але повторюся: Євромайдан – не те місце, де топові політики розкриватимуть секрети своєї кухні.
Але меседж від Луценка прозвучав вчасно: Майдан грає на підвищення, він вимагатиме відставки Азарова. І це як мінімум. Подачка у вигляді звільнення голови КМДА Попова, заступника секретаря РНБО Сівковича та начальника київської міліції Коряка повстанців не задовольняє. І це ще не все. Опозиційні лідери мають інструменти для реалізації такої відставки. В усякому разі, якщо вірити Луценку.
Сьогоднішньому Майдану вкрай потрібен результат. Інакше проведення щонедільних віче перетвориться на традицію "щороку 31 грудня ходити в лазню". Щоправда, одне вагоме досягнення у маніфестантів вже є: на волю вийшли заарештовані у ході першої зачистки Майдану (в ніч з 29 на 30 листопада), а також ті, кому інкримінували організацію сутичок на Банковій.
Звільнені, щоправда, не всі, але більшість: "13 з 17 хлопців вже звільнені. Влада починає хитатися", - заявив на Майдані лідер УДАРу Віталій Кличко. А ще, додав він, "ми вимагаємо повного перезавантаження влади". Що таке перезавантаження влади, за чемпіона світу краще пояснив все той же Луценко.
Це – повернення до формату, котрий мав місце до 2004 року і звався парламентсько-президентська республіка. Аби довго не розводитись на тему політреформи, зауважимо, що для опозиціонерів вкрай бажаною, зокрема, є норма про можливість парламенту самому призначати та відправляти у відставку уряд. Про це також говорив Юрій Луценко.
Звісно, якби доля Кабміну знаходилась нині у руках Верховної Ради, заяви на кшталт тієї, що прозвучала 21 листопада з вуст Миколи Азарова і поклала кінець євроінтеграції, просто не було б. Або ж її наслідки були б кардинально інакшими. Але для таких змін опозиції потрібні як мінімум 300 голосів, а не 226. Але зробимо зарубку у пам’яті: як максимум опозиція готова розмахнутись на запровадження в країні конституційних змін.
А тим часом можна написати закон, який клав би край кар’єрі політика, котрого спіймали на брехні, запропонувала Ольга Богомолець. Наївно? Власне кажучи, так. Позаяк незрозуміло, хто і як визначатиме, що саме є брехнею. Але риторика трибуни не завжди "дружить" з реаліями життя. Зате інша пропозиція Богомолець – скасувати відомчі лікарні – цілком може бути втілена у життя. Затримка лише за бажанням самих нардепів (як від влади, так і від опозиції) вчинити замах на власні привілеї.
Втім, Майдану виступ Богомолець сподобався. Ораторці навіть скандували "Мо-ло-дець!". Всім припало до душі й нагородження Руслани Лижичко медаллю за "інтелектуальну відвагу". "Тут є люди, значно більш гідні цієї нагороди, ніж я. Я хочу надіти її кожному учаснику Євромайдану", - сказала Руслана.
Іще одна відмінність сьогоднішнього віче – воно співпало із датою довиборів до Верховної Ради. Хоча тема обрання ще п’ятьох нардепів сьогодні не домінувала. Про вибори говорив один із лідерів "Батьківщини" Олександра Турчинов. Він пообіцяв три "привіти" від Євромайдану: по одному пікету під МВС, СБУ та ЦВК. Одним – нагадати про відповідальність за протиправні діяння, іншим – про те, що результати виборів фальсифікувати не варто.
Дієвість Майдану буде цікаво перевірити бодай на найближчому – київському – окрузі. З часом дізнаємось, вплинув чи не вплинув такий фактор, як Майдан, на можливий повтор вакханалії-2012 у 223-му окрузі. Хоча Київ – місто велике, і те, що його "серцевина" кипить, бунтує та обороняється, може ніяк не відбитися на протистояння в глибинці спального району.
І ще одна цікава й доволі несподівана річ. З трибуни Майдану цього разу виступав не лише знайомий до болі істеблішмент "вітчизняного виробництва". Прийшли й сенатори Сполучених Штатів. (Досі, здається, іноземні гості Майдану мали європейську "прописку", що, в принципі, є логічним з огляду на мету, котру ставить перед собою повсталий Київ).
Сенатор Джон Макккейн говорив з Майданом віршами Шевченка: закликав любити Україну. А ще виголосив, що "вільний світ – із вами, Америка – із вами". Його колега Кріс Мерфі віддав перевагу буденній прозі й похвалив присутніх за "мирний протест". "Є моменти, коли нація опиняється перед вибором між минулим та майбутнім. Ваше майбутнє – в об’єднаній Європі, і США підтримують цей вибір", - сказав сенатор Мерфі.
Майдан, як водиться, аплодував ораторам, а соціальні мережі натомість заходились обговорювати появу сенаторів з точки зору доцільності такого кроку. Адже тепер, мовляв, є привід закинути повстанцям "працю на Держдеп" або ж цілком серйозно розмірковувати про те, хто керує Євромайданом – прості "кияни та гості столиці" чи непрості вашингтонці.
Одним словом, "американські валянки" як елемент чорного піару може вдруге (після 2004-го) з’явитися в інформаційній війні.
Але поки цього не сталося, Євромайдан ухвалив дві резолюції. Перша стосувалась негайного звільнення усіх політв’язнів, і в першу чергу – Юлії Тимошенко, "головного опонента режиму". Друга містила заборону Віктору Януковичу робити будь-які кроки в напрямку Митного союзу з Росією. Маніфестанти закликали ВФЯ "не позбавляти Україну європейського майбутнього в обмін на власну політичну долю".
Натяк цілком прозорий, тим паче, що на 17 грудня Януковичем нібито й заплановано підписання певних угод щодо приєднання України до МС. Щоправда, на такий крок потрібна "санкція" Верховної Ради. Отож, не далі, як післязавтра й перевіримо, чи є у опозиції "нова більшість" і чи в порядку всі інші козирі. На цю дату Майдан знову скликає віче, так що продовження спротиву – не за горами.
А поки що – кілька кадрів, зроблених "Обозом" по дорозі на Майдан. Київська мерія виглядає по-старому. Вона все так само в руках повстанців:
Щоправда, на Хрещатику, 36 додався один "креатив": екс-очільник КМДА Олександра Попов (чомусь страшенно схожий на Гоголя) обвинувачується у кровопролитті:
А цей кадр, так би мовити, із серії "кому - війна, а кому - мати рідна". Аніматори на Хрещатику ошаліли зовсім, снують між революційними наметами і намагаються привернути увагу:
На Майдані:
Швидка допомога Євромайдану. Можливо, у кореспондента "Обозревателя" був сьогодні не надто райдужний вигляд, оскільки "ескулапи" самі підішли й спитали, чи не турбує дим від діжок із вогнем і чи все загалом у порядку:
А ось на "Цигарки для охорони" медикам вартувало б звернути увагу. На Майдані - суворий "сухий закон", але паління, на жаль, дозволене:
Прикмета часу: кияни абсолютно не бояться виходити на мітинги з зовсім малими дітьми. Цей малюк з оберемком патріотичних стрічок замість помпона був сьогодні зіркою:
І навіть немовлята, вочевидь, також за євроінтергацію, відставку Азарова і звільнення політв`язнів:
Семінаристи у довгих рясах, прикритих зверху прапором, явище цілком буденне:
Перед початком мітингу:
А ось тут можна отримати теплі речі. "Варежки есть?" - цікавились охочі зігрітися:
Добре це чи погано, але і Євромайдан стає предметом комерції. Окрім прапорів, стрічок і українських віночків, можна придбати вже й магніти. "Обозреватель" й собі прикупив одненького. Ціна питання - 10 гривень:
Привіт Києву від революційного Донбасу:
Свято наближається: на колючому дроті - дві сиротливі кульки:
Правильна "йолка" має бути позбавлена пафосу. Цукерки й бублики - в якості прикрас (і в якості нагадування: на Майдані вже нікуди дівати їжу):