Блог | Українці, не розслабляймося!

Я виграла десь два десятка парі по безвізу, в людей, які не вірили. Серед тих, хто сумнівається були й дуже близькі друзі, як це не дивно, й політики, з якими ми маємо різні ідеологічні погляди. Серед виграних "трофеїв": нова хусточка з принтом Парижу, гарне вино і шампанське. Дуже мило (до речі, поки що я вигравала всі політичні суперечки і парі, лише один раз програла Сергію Сидоренко, бо Угоду ми ратифікували трохи пізніше, ніж я прогнозувала.

Але зараз час не святкувати, а навпаки, не розслаблятися. Ключові пріоритети, над чим ми зосередимося і за що будемо жорстко боротися і битися: це повна імплементація Угоди про асоціацію, включно з адаптацією законодавства і впровадження стандартів НАТО в оборонному і безпековому секторі, в сфері захисту прав людини і екології. Це дуже марудна робота, вона не є цікавою для ЗМІ, на цьому не зробиш скандалів чи піару, але саме це і є ті маркери, які реально дозволять нам стати членами НАТО і ЄС. Причому НАТО є пріоритетом. Маленький нюанс: всі країни останньої хвилі розширення ЄС зі Східної Європи, спочатку доєдналися до НАТО. І я не думаю, що це співпадіння.

Читайте: Мій народ виходить із рабства

Членство - це мета. Але так само, як і з безвізом, це не мрія про блюдечко з кайомочкою, на якому принесуть біопаспорт. Це план змін країни. Цілком реальний. І він так само слугуватиме серйозним аргументом і фактором для реінтеграції Криму і Донбасу. Бо там вже виросло молоде покоління, яке точно в ці дні ностальгує за свободою, і знає, що європейська Україна краще "страны рабов". Ми сумуємо за тобою, Крим, і ми думаємо про тебе, Донбас. Ми за вас боротимемося. А ви допоможіть нам в цьому, там - вашою позицією, що ви частина України.

Таким я бачу свій особистий громадянський і політичний шлях на найближчі роки. І в мене є величезна мотивація - я хочу жити в європейській Україні, рівній партнерці в НАТО і ЄС.