Блог | Поход против Киева. Почему подозрения о "миллионных растратах" в ККГА заканчиваются пшиком

С коллегами из юридической компании "Ad Rem Lex" продолжаем анализировать летне-осенний всплеск гиперактивности правоохранительных органов в отношении столичной власти. И, как говорится, чем дальше в лес – тем больше дров. То есть, тем больше обоснованных сомнений в беспристрастности, аполитичности и законности деятельности органов правопорядка.

На этот раз предметом исследования стала публично открытая информация об избрании меры пресечения лицам, которым предъявлено подозрения в уголовных процессах в отношении должностных лиц органа государственной исполнительной власти в г. Киеве (на основании официальных сообщений правоохранительных органов, заявлений представителей столичной власти, решений судов).

Вырисовывается красноречивая картина с четкими тенденциями и юридическими выводами.

Далее текст на языке оригинала.

Так, з числа пред’явлених протягом серпня–вересня цього року 25 підозр працівникам КМДА, у 11 випадках запобіжні заходи не обиралися взагалі, у 3 випадках суд відмовив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу. Лише в одному випадку судом застосовано нічний домашній арешт. У решті випадків суд обмежився обранням найменш суворого запобіжного заходу – особистого зобов’язання.

І це при тому, що згідно з повідомленнями правоохоронних органів йдеться про посадові зловживання, якими завдано збитків на десятки, сотні мільйонів гривень (ДБР навіть повідомило про мільярдні втрати для столичного бюджету).

Якщо це насправді так, то, по-перше, практично у всіх кримінальних провадженнях про такі небезпечні злочини мали б застосовуватися запобіжні заходи, по-друге, такі заходи мали б бути максимально суворими – адекватними небезпечності злочину та розміру заподіяних збитків. Але на практиці цього не відбувається. Чому? Чому за умови заподіяння мільйонних (мільярдних!?) збитків бюджету (за твердженням правоохоронних органів) слідчі і прокурори не зверталися до суду бодай із клопотанням про обрання застави, яка, крім іншого, покликана забезпечити фінансову компенсацію таких збитків?

З аналізу напрошується проста і очевидна відповідь: причиною такої ситуації з обранням запобіжних заходів є відсутність обґрунтованих підозр.

За законом підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Закон також передбачає наявність ризиків для застосування запобіжного заходу: запобігання спробам підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування, знищувати речі та документи, які мають значення для справи, незаконно впливати на свідків, інших учасників, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому закон забороняє слідчому та прокурору ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав (ст. 177 КПК). У свою чергу закон (ст. 178 КПК) зобов’язує слідчого-суддю при обранні запобіжного заходу враховувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Застосування за рішенням суду до підозрюваного запобіжного заходу – це по суті своєрідне визнання судом обґрунтованості висунутої особі підозри. Відмова у застосуванні запобіжного заходу означає констатацію судом або безпідставності підозри, або відсутність передбачених законом ризиків для її застосування. Така відмова означає безпідставність клопотання слідчого/прокурора про застосування запобіжного заходу і може вказувати взагалі на безпідставність кримінального переслідування певної особи, яку досудове слідство "наділило" статусом підозрюваного.

Так, ухвалою Дарницького районного суду від 7 жовтня ц. р. (справа №753/20328/21) відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання службовим особам КМДА через те, що "аналізуючи сукупність наданих органом досудового розслідування матеріалів, суд дійшов висновку про відсутність вагомих доказів причетності особи до інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин".

Суд, як випливає з наведеного рішення, не лише визнав таке клопотання безпідставним, а фактично взагалі поставив під сумнів повідомлення про підозру у вказаній справі. Бо виявив суттєві проблеми з доказовою базою.

В іншій резонансній справі, яка стосується заподіяння збитків в сумі 22 млн грн. під час оренди кінотеатру "Київ", про що на початку жовтня ц. р. повідомив офіс Генпрокурора, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 367 КК України, директору Департаменту комунальної власності КМДА та його першому заступнику.

Слідчі та прокурори "пішли" у цій справі на підозру, не зважаючи на наявні судові процеси щодо передачі майна в оренду, які підтвердили правомірність дій київської влади при проведенні усіх процедур, а також судові рішення щодо неможливості використання будівлі в тому стані, в якому вона наразі перебуває. Такі аргументи публічно висловила столична влада, коментуючи дії правоохоронців у цьому кримінальному провадженні.

А про яку "доказову базу" тоді говорити у тих провадженнях, де слідчі та прокурори взагалі не звертались до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу? А це 11 з 25 проваджень. Очевидно, що ініціювати питання перед судом про обрання запобіжного заходу у цих 11 провадженнях завадило розуміння самими ж правоохоронцями того, що вони не мають для цього законних підстав, а саме обґрунтованої підозри, а відповідно – й доказів вчиненого "підозрюваними" правопорушення.

Однак коли слідчі та прокурори не звертаються до суду з клопотання про обрання запобіжного заходу, то це якось дисонує з їхніми гучними заявами про тяжкі корупційні злочини та величезні збитки бюджету, з проведенням демонстративно-показових обшуків та врученням підозр, з наверненням у розлогих "інформаційних повідомленнях для ЗМІ" великого переліку статей Кримінального кодексу та суворого покарання за вчинене.

Усі ці процесуальні та піар-інформаційні дії якось дивно виглядають на фоні застосування запобіжних заходів до підозрюваних осіб. Коли справа "вариться" у слідчих та прокурорів, тоді й лунають гучні заяви та звинувачення. А коли вона потрапляє до суду, навіть на етапі досудового розслідування при обранні запобіжного заходу, то все якось "здувається" до вельми сумнівного та необґрунтованого. А що буде, коли справа почне розглядатися у суді по суті? Чи мають такі справи взагалі судову перспективу?

Схоже керівників правоохоронних органів, задіяних на "похід проти Києва", це не дуже турбує. Вочевидь для них наразі головним є процес, який чим далі, тим більше конкретними фактами підтверджує свою упередженість та політичну вмотивованість.