Київські школярі не знають англійської мови. Факт, 8 ноября 2005
Саме це завадило їм повноцінно поговорити зі студентами Греції, Китаю та Туреччини, які приїхали поспілкуватися. Гості англійською володіли.
За сприянням Міністерства освіти і науки учні двадцять першої загальноосвітньої школи сьогодні потрапили до світу без кордонів. Студенти Греції, Туреччини та Китаю розповідали учням 8-11 класів про особливості виховання, культури та життя молоді у їхніх країнах.
Перепоною на шляху до порозуміння слухачів зі стажерами-студентами стала англійська. У неспеціалізованих навчальних закладах рівень вивчення іноземних мов дещо нижчий. Через це складається враження, що діти не зацікавленні у спілкуванні.
Однак, не зважаючи на це, учні ставили запитання, що стосуються не тільки культури, мистецтва та освіти. Викладачі кажуть, що були вражені інтересом київських підлітків до політики та міжнародних організацій.
Іраклій, Грузія: «Степень вовлеченности в наш диалог зависит от уровня английского языка. Общий уровень развития высокий, я очень рад работать с ними».
Іноземні співрозмовники засвідчили прагнення українських дітей знати більше, бути активними та підтримувати стосунки зі своїми однолітками в інших країнах світу.
Звісно, активність залежала від комунікабельності дітей. Так учні восьмих класів виявилися дещо закомплексовані та сором’язливі. Щоб дізнатися більше, ініціатори спілкування надали перевагу не спеціалізованим учбовим закладам, а звичайним школам.
Ойя, Туреччина: «Наше основне завдання – надати більше інформації українським дітям про усі країни. За правилом, ми відвідуємо будь-які школи і даємо різну інформацію, кожен про свою Батьківщину».
В цілому українські школярі мало чим відрізняються від будь-яких інших. Всесвітня мережа Інтернет дітям світу замінила книжки. В Китаї, наприклад, школярі та студенти більше читають журнали для підлітків. Витрачають багато часу на освіту і так само, як і українські діти, мало уваги приділяють малюванню, читанню та музиці. Втім, прагнення знати більше робить дітей усього світу більш відкритими для інших культур та мов.
Анджел, Китай: «Іноді учні просять нас щось сказати нашою рідною мовою. І навіть якщо діти нічого не розуміють – я думаю, це дуже цікаво для ваших школярів, наша культура, архітектура. І тому вони ставлять багато запитань».
Фахівці переконані, що подолати мовний бар’єр легко шляхом спілкування з носієм мови. Київські школярі не спеціалізованих учбових закладів таку змогу мають дуже рідко. За словами педагогів, після таких гостей учні виявляють більшу зацікавленість до занять. Крім того, у них з’являються нові друзі.