Блог | Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності

П. Халімон, А. Чорноморов, М. Нікітіна – атакуюча трійка так званого ринку землі, саме поправки тільки цієї трійки було прийнято комітетом з питань аграрної та земельної політики.

Погоджений аграрним комітетом до другого читання законопроект про відкриття так званого ринку землі №2178-10 вже в Раді і за нього могли проголосувати ще 14 січня 2020 року...

У порівняльній таблиці, яка є на сайті Верховної Ради, не важко побачити, що комітет з питань аграрної та земельної політики розглянув 28.12.2019 року начебто 4018 поправок (пропозицій і поправок), хоча ще 16.12.2019 комітет розглядав 2385 поправок.

Читайте: Стратегія 2020: Продай землю – програй гроші

2385 поправок - результат скорочення початкової кількості пропозицій і поправок, яких було більше 4000. Керівництво комітету явно не хотіло витрачати вдвічі більше часу на розгляд поправок і вирішило скоротити їх, посилаючись на схожість їх змісту, – поспішає відкрити так званий ринок.

У світлі меморандуму щодо розгляду законопроекту передбачено 2 хвилини на 1 пропозицію чи поправку,тому розуміючи, що розгляд 2385 поправок забере забагато часу, вирішили повернути всю кількість поправок у первинний стан 4018 поправок, але розглянути тільки 9 з них і тільки їх врахувати. І, як ви здогадалися, ці поправки від дружнього колективу Халімона, Чорноморова і Нікітіної – атакуючої президентської трійки. Саме так, адже законопроект №2178-10 - законопроект від Президента. Необхідно не забувати, що у голови аграрного комітету є ще свій законопроект №2194, як то кажуть, "козир в рукаві".

Читайте: Земельний карнавал і звьоздні війни: Епізод Z

Отже, дев’ять поправок розглянуто і враховано: 1, 4, 2590, 2689, 2885, 3382, 3525, 3686, 3937.

Поправка за № 1 - це поправка в назві законопроекту, замінили "щодо обігу земель" на "щодо умов обігу земель" . Тут можемо довго "втикати", чому так: ми про обіг чи умови обігу; ми про бігуна чи про стадіон; ми про бігуна чи про чемпіонати з бігу? А головним є те, що земля - це нерухомість, яка нерухоміше, ніж найбільші будівлі, – земля не товар в обігу. Можливо говорити тільки про обіг прав на землю, при цьому не піддаючи сумніву, що земля не товар і ринку землі не може бути.

Поправка №4 – це суть розпродажу української землі, яку чомусь назвали земельною реформою. Вона стосується Земельного кодексу України, визначає, хто може купувати українську землю, і в якій кількості концентрувати, і навіть передбачає конфіскацію землі.

Поправка №4 у тому вигляді, у якому вона прийнята аграрним комітетом, не подавалася для розгляду до комітету на умовах та в строки, визначені законодавством, і в тому складі депутатів, який відображений в порівняльній таблиці, - вона вже формувалася в комітеті під президента, отримавши позначку "враховано редакційно".

Читайте: Реформа проти земельна дискримінації: потрібен закон про “Ефективну землю”

Головна стаття Земельного кодексу України, до якої вносяться зміни проектом закону №2178-10 і відносно якої врахована поправка №4, - це стаття 130 Кодексу, яка буде виглядати тепер так: "Стаття 130 Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення".

Набувачами прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади;

в) територіальні громади;

г) держава.

д) Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками та кредитними установами в порядку звернення стягнення на них як предмет застави (такі земельні ділянки мають бути відчужені банками та кредитними установами на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності)".

Згідно поправки №4, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім банків та кредитних установ), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Але така заборона тільки до дня схвалення на референдумі рішення про надання права іноземцям набувати прав власності на землю – фактично ніколи або при умові існування України як території, а не української держави в інтересах українців.

Логічно-декоративний перелік осіб, кому не може дістатися українська земля за будь-яких обставин, надає поправка №4. Тут і агресори, окупанти, терористи, невідомі бенефіціари, ті, хто під українськими санкціями і під контролем FATF.

За врахованою поправкою №4 до статті 130 Земельного кодексу України визначено, що оптимальною за довідником "Стеля" кількістю землі в "одних руках", чи юридичних, чи фізичних, яку декларував і президент, є 10000 гектарів.

Іноземцям залишається можливість бути власниками землі через юридичні особи. Заборона на кінцевого беніфіціара-іноземця дієва тільки якщо іноземець володіє в юридичній особі часткою більше 25%, а всі, хто з меншою долею, - гостинно просимо у власники української землі.

Іноземці напряму або співпрацюючи з іноземними банками в Україні можуть кредитувати українську юридичну компанію з учасниками громадянами України або фізичних осіб громадян України для абсолютно легальної купівлі землі в інтересах іноземців, а потім як кредитори управляти і українськими особами і купленою в такий спосіб землею.

Та і самі банки в Україні (банки, які спроможні кредитувати, майже всі іноземні чи під іноземним контролем) мають право згідно нових поправок бути набувачами землі без обмеження і можуть концентрувати землю розорених землевласників через стягнення заставної землі.

Отже, ніякого захисту від іноземців не існує.

Цікавим є те, що за запропонованими поправками до 130 статті Земельного кодексу України не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право. Тобто або даруватимуть землю, і це безоплатне набуття земельних ділянок (читаємо "кеш"), або банківське кредитування, яке можливе іноземними банками, або, фактично, через рефінансування НБУ.

По суті, землю скуповувати зможуть тільки обрані громадяни держави.

До поправки №4 попали пропозиції про зміни статей 143 та 145 Земельного кодексу України, мова про які не йшла в проекті закону №2178-10, і є вимушеною у зв’язку з запропонованими обмеженнями до статті 130 Земельного кодексу України. Суть змін полягає в тому, що земельні ділянки будуть конфісковані у разі, коли особа, яка відповідно до законодавства зобов’язані відчужити земельні ділянки, не зробила це у визначений законом строк. Раніше змінами передбачалося примусове припинення права на земельні ділянки, а не конфіскація. Конфісковані ділянки будуть продаватися на торгах, а отримані гроші будуть виплачуватися колишньому власнику за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем.

Розуміючи абсолютну спроможність доступу іноземців до української землі, поправками було скасовано пункт 14 перехідних положень Земельного кодексу, який надавав можливість українським юридичним особам за участю іноземців набувати у власність земельні ділянки, у разі користування такою юридичною особою земельними ділянками на правах оренди чи емфітевзису і існування юридичної особи не менше трьох років.

Інші поправки несуть технічний характер, окрім "веселої" поправки № 3937 стосовно перехідних положень до проекту закону 2178-10, якою передбачено, що Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону №2178-10 повинен розробити та подати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення у складі спеціальних фондів Державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого формуються у тому числі за рахунок частини коштів від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності і спрямовуються на видатки розвитку інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників;"

Ну і якось нелогічно продати державні і комунальні землі і побудувати інфраструктуру. Схоже на те, як продати землю, щоб купити техніку для роботи на землі.

Також у тримісячний строк Кабінет Міністрів України повинен розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Якщо передбачається, фінансово підтримуючи одних громадян, купити землю у інших громадян, то для чого "городити весь цей город", давайте приймемо національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин, в якому передбачено перехід прав власності від одних громадян України до інших

Громадян України і тільки - від неефективних власників до ефективних власників землі.

Проаналізувавши законопроект №2178-10 до другого читання, можна зробити висновок: відсутність закладеної стратегії розвитку аграрної галузі, відновлення та зростання економіки країни, відсутності національних пріоритетів, порушення і підміна норм Конституції України, що проявляється в прагненні монополізації українських земель через контрольовану їх концентрацію певними особами. На підтвердження такого висновку говорить закладання неринкових механізмів формування ціни на землю через обмеження доступу широкого кола осіб в якості набувачів землі: без доступу іноземці і без доступу через фінансові та правові обмеженнями громадяни України.

От такий халімонний закон №2178-10 отримали до другого читання, підлесливий і недоладний.

Такий законопроект явно не може влаштовувати легальних іноземних партнерів і не влаштовує більшість українців, а влаштовує все те ж вузьке коло осіб, яке на колінах писало цей закон. Тепер у них задача шукати гроші для купівлю землі і не розірватися в шпагаті такого закону у разі його прийняття.

P.S. прийняття такого закону можна піддати сумніву з ряду причин:

- порушено меморандум щодо умов розгляду поправок до нього;

- він не задовольняє представників у Верховній Раді від так званих іноземних партнерів, які входять до фракції "Слуга народу";

- він не задовольняє МВФ і Світовий банк - цей закон для них просто назва;

- він не задовольняє і виключену з фракції "Слуги" за активну протидію розпродажу держави А.Скороход та її друзів, чисельність яких ймовірно зростає;

- він не задовольняє мажоритарників від "Слуги", які декларували набагато менші граничні обсяги землі "в одні руки" на прес-конференціях - мова йде про О. Дубінського і друзів, які підтримали проект закону №2178-10 в першому читанні. А О. Дубінського і його друзів в Раді серед "Слуг" нараховують від 25 до 40 депутатів;

- він просто не задовольняє мажоритарників від "Слуги", ряди яких мали б поповнитися з огляду на те, хто і як лобіює просування закону і з якими порушеннями;

- навряд чи будуть компенсовані втрати голосувальників від "Слуги" за рахунок "Батьківщини", "Голосу, "ЕС" чи "ОПЗЖ" і мажоритарників;

- голосування "грального закону", по-перше, показало, що принтер може давати збій; по-друге, що "озлоблені" за гральний закон можуть бути знову відсутні чи утриматися;

- біля ради зберуться противники закону - теж фактор.

Розуміємо, що гроші можуть перемогти, і вже давно ходять слухи про начебто гроші за голосування за проект Закону №2178-10, але віримо в жадібність відкривачів такого ринку землі і непідкупність та національну орієнтованість депутатів. Так що золота акція у О.Дубінського.