Блог | Доброго ранку! Уряд проспав три роки

Український Уряд нарешті почав турбуватись про жахливий стан української промисловості та просування наших товарів у світі? В останні дні минулого року нарешті затверджено Експортну стратегію, а 17 квітня відбулось установче засідання Ради міжнародної торгівлі. Це добре, але чому знову незадовго до виборів?

Україна перебуває у вкрай складному становищі. Розміри державного боргу досягли загрозливого рівня – ми щороку лише за відсотки віддаємо значно більше, ніж заробляє українська економіка. Умови для ведення бізнесу не покращилися. Продажні силовики масово вичавлюють з підприємців хабарі. За останні чотири роки кількість санкцій на обшуки збільшилася в десятки разів. А кількість доведених до суду справ зменшилась.

Пришвидшився виїзд українських громадян за кордон.

Банківська система досі ефективно не працює. Банки ще переповнені непрацюючими кредитами, а довгострокове інвестиційне кредитування повністю відсутнє. Реформу фінансової сфери майже заблоковано.

За таких умов у нас відсутні підстави очікувати на пристойне економічне зростання. А от ризики є величезними. Промисловість продовжує швидко деградувати. Україна все швидше втрачає залишки власних технологій та наукових шкіл. Це прирікає нас на наступні глибокі кризи та подальше збідніння населення.

За таких умов українська влада не має права чекати на результати майбутніх президентських та парламентських виборів. Працювати потрібно було ще вчора.

Що відбувається в торгівлі? На перший погляд, в останні два роки потрохи зростає наш експорт. Але навіть на тлі більш-менш сприятливої зовнішньої кон’юнктури, це зростання є мізерним. Минулого року об’єми продажу українських товарів та послуг за кордон ледве перевищили 62% від рівнів 2012 року та 2008 року. А наступна криза і наступне можливе падіння – не за горами.

Але найстрашніше інше. Ми все більше продаємо дешеву сировину (руду, примітивні метал та хімію та зерно). Це ключова проблема. Світовий досвід яскраво показав: навіть зростання об’ємів продажу сировини не гарантує покращення життя людей. Найчастіше – навпаки. Лише розвиток власних технологій, виробництво та продаж складних товарів глибокої переробки дасть змогу зробити життя громадян країни заможним.

Імпорт знову зростає набагато швидше за експорт. Невеличке зростання доходів громадян знову витрачаємо на імпортні пательні, телефони або холодильники, а не на розвиток власної економіки.

За таких умов у нас немає шансів у найближчій перспективі вийти на позитивний торговельний баланс. Разом із величезними виплатами за державними боргами, за відсутності іноземних інвестицій, це буде створювати постійний тиск на національну валюту та ризики майбутніх криз із черговими падіннями курсу гривні, інфляцією та зменшенням реальних доходів громадян.

У квітні при Уряді створено Раду міжнародної торгівлі, в яку, окрім експертів із різних міністерств та відомств і незалежних організацій, включили і мене, як активного народного депутата. Я вдячний керівництву Мінекономрозвитку за довіру та за готовність разом попрацювати задля створення умов для розвитку вітчизняної економіки.

Нам вкрай потрібно не просто збільшувати експорт, а системно стимулювати створення нових високотехонологічних підприємств та просувати на світові ринки продукцію глибокої переробки. Тому наша торговельна та фінансова політика має підпорядковуватись завданням промислової політики.

Добре, що в урядовій Експортній стратегії правильно визначені проблеми: поганий інвестиційний клімат, низька продуктивність праці, відсутність доступного кредитування та страхування експорту, застаріла транспортна інфраструктура, відсутність підтримки впровадження інновацій та багато іншого. Але що ви, шановні, зробили для зміни ситуації?

Дуже погано, що в урядовій Експортній стратегії немає показників по роках щодо обсягів експорту, а найголовніше – по частці високотехнологічних товарів у структурі експорту. До чого ми прагнемо? Чого плануємо досягти? Знову: "За все гарне, проти всього поганого".

Наведу лише два приклади, вкрай важливі для мене. Ми з колегами по Радикальній партії два роки витратили на ухвалення закону про створення системи підтримки експорту. Закон передбачає, що Експортно-кредитне агентство мало бути створене ще влітку минулого року. Досі ця установа існує лише на папері.

Інший приклад. Влада декларує важливість реформи фінансової системи, але на розгляд відповідних законопроектів, навіть урядових, навіть з підтримкою МВФ, не приходить керівник НБУ, а представник Мінфіну з’являється лише після моїх публічних закликів. Навіщо ми витрачаємо в комітеті місяці свого життя, щоб потім ці документи провалили у сесійній залі через передвиборчі політичні ігри різних фракцій?

Тож я сподіваюсь, що робота в цій новій структурі буде більш ефективною.

Читайте: Ризик дефолтів для України надзвичайно великий - Сергій Рибалка

Тепер дуже коротко, що потрібно робити.

Перше. Важливо не просто прискорити реальний запуск ефективної роботи Експортно-кредитного агентства, а й розширювати його ресурсну базу. Змінювати державні програми із бюджетним фінансуванням. Аби суттєво зменшувати для експортерів, для інноваційних українських виробників та іноземних покупців їхньої продукції ставки за кредитами. Потрібно підключати до системи державні банки. Дуже багато залежить від кваліфікації персоналу. Навіть співпрацю із міжнародними фінансовими організаціями потрібно підпорядкувати нашим промисловим цілям. Це вкрай складно, але можливо.

Маємо підпорядкувати під цілі промислового розвитку всю систему державного замовлення. Цей інструмент ефективно використовували не лише азійські економічні тигри, а й країни ЄС та США.

Друге. Потрібно системно працювати над створенням інших стимулів. Аби було простіше та вигідніше відкривати нові високотехнологічні підприємства саме в Україні. І тут вкрай широке поле для роботи – від справжніх реформ судової та правоохоронної систем, до конкурентних транспортних тарифів чи безкоштовного підключення до електромережі. Потрібно кардинально зменшити ризики рейдерства та рекету від "комерсантів у погонах".

Третє. Що сталося з ідеєю створення ефективних торгових представництв? Що взагалі відбувається з ефективністю посольств України? Колись президент Кучма їздив по всьому світу та домовлявся про продаж продукції українського машинобудування. А сьогодні головна перемога влади полягає у закупівлі французьких вертольотів? Скільки років ми говоримо про програму створення власного гвинтокрила? Скільки керівник "Мотор-Січ" ходить по високих кабінетах? Два десятиліття? Нам не соромно?

Де результати системної роботи двосторонніх урядових комісій?

Наведу яскравий приклад ставлення української влади до просування наших економічних інтересів. Вже багато років не призначається посол України у Казахстані. Наша держава давно перетворилася на країну суцільних виконуючих обов’язки. А результати жахливі: 5 років поспіль шаленими темпами падає наш експорт (товарів) до цієї країни – з 2,4 млрд доларів (2012) до 300 млн. доларів (2017). При цьому Казахстан є лідером економічного розвитку в регіоні. При розпаді Радянського Союзу Україна була однозначно попереду за всіма показниками. Але за рівнем доходів на душу населення Казахстан обігнав Україну ще 1994 року, а 2011 року перевищив український показник утричі. Приблизно тоді Казахстан зрівнявся з Україною за рівнем номінального розміру ВВП у доларах. І з того часу впевнено вирвався уперед. Бо побудував більш розумну та лояльну до інвестицій модель економічного розвитку. І він точно ближчий до Європи, ніж ми.

2015 року я в складі парламентської делегації відвідав Казахстан. І тоді там не було українського посла, а мені було соромно вислуховувати скарги казахських колег. Ще 2013 року було ухвалено рішення про зведення у центрі Астани пам’ятника Тарасу Шевченку та закладено перший камінь. Бо саме в Казахстані Великий Кобзар перебував у засланні. Досі проект не реалізований, а посеред сучасних хмарочосів росте бур’ян на ділянці землі, давно виділеній українській стороні під нову будівлю посольства. Що вже казати про просування українських товарів на зростаючі ринки Середньої Азії?

Маємо кардинально змінити підходи. Україна повинна системно, на всіх рівнях, просувати українські товари на всі можливі світові ринки. Вигризати нові контракти та нові сприятливі умови торгівлі. І йдеться не лише про продаж готових товарів, а й про участь у спільних виробничих ланцюгах.

Четверте. Наші експерти пропонують суттєво лібералізувати та зробити більш прозорою систему експортного контролю. Потрібно нарешті прибрати всі спокуси чиновників керувати в ручному режимі будь-яким експортом через маніпуляції із списками товарів подвійного призначення. Чому навіть звичайний кабель наші виробники вимушені продавати через якихось підозрілих посередників?

П ’ яте. Валютне регулювання. На жаль, президентський законопроект знову надає надзвичайні повноваження Нацбанку керувати цим процесом у ручному режимі. Досить. Ми обов’язково залишимо НБУ достатньо суттєві інструменти для стабілізації валютного ринку. Але має бути мінімум двозначностей та ручного керування, максимум чітких критеріїв та процедур. Разом із колегами по комітету ми подали альтернативний проект закону. І закликаємо колег по парламенту разом конструктивно попрацювати над ним.

Є ще безліч питань, зокрема, ефективна робота в рамках інших зон вільної торгівлі, побудова системи впровадження інновацій, підтримки малого та середнього бізнесу, але про це – іншим разом.

Все, що останніми місяцями робить влада, спрямоване на наступні вибори. Але ми не маємо права втрачати час та тонути у передвиборчому популізмі. Потрібно використати всі можливості, аби разом напрацювати новий план реформ та вже почати його впроваджувати у життя. Аби новий президент та новий склад Верховної Ради не втрачали час, а одразу впроваджували наші спільні напрацювання. Бо громадяни України хочуть жити краще вже сьогодні, а не через 30 років.