Блог | Чого чекати від нового голови Нацбанку

Рік тому у своєму блозі на "Обозревателе" я уже писав про стратегію для нового голови Національного банку. Тоді, в лютому 2017 року ми у фінансово-банківському комітеті парламенту навіть припустити не могли, що наступні дванадцять місяців регулятор банківського ринку перебуватиме у підвішеному стані. На щастя, за цей час банківський сектор таки потроху оговтується від найглибшої у світі фінансово-банківської кризи за останні десятиліття. Однак, насправді, фінансова система наслідки кризи досі не подолала. А без кардинальної зміни правил гри криза може повторитися у ще більш трагічному варіанті. Незважаючи на наші титанічні зусилля у профільному комітеті, фінансові реформи просуваються надзвичайно повільно, адже нікому у владі вони, як ми бачимо, не потрібні. Ситуація подібна до корабля, на якому є команда, але немає капітана: загальний вектор і відповідальність за стратегічні рішення відсутні.

5 лютого на закритому засіданні комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності ми розглянули питання формального звільнення Валерії Гонтаревої із посади голови правління Нацбанку та призначення на цей пост нинішнього виконувача обов’язків Якова Смолія. Відомо, що фракція Радикальної партії Олега Ляшка ще в 2015 році першою вимагала відставки Гонтаревої. Ми мали претензії і до явних помилок під час кризи, і до стратегії монетарної політики, і до принципів, за якими виводились з ринку як неплатоспроможні, так і більш-менш здорові банки. Результати відомі, головні з них – на стендах обмінників, в кишенях простих українців та у безнадійно втрачених громадянами та бізнесом багатьох десятках мільярдів гривень на рахунках у "загиблих" банках. З професійної точки зору велика група експертів розписала всі претензії до Нацбанку у Стратегії розвитку банківського сектора до 2020 року, яку комітет ухвалив та рекомендував для втілення Верховній Раді та Уряду.

Цього разу на комітеті ми одноголосно підтримали відставку Гонтаревої. Адже ще восени 2016 року комітет звертався до Президента із закликом внести відповідне подання. І вже тоді це було обґрунтована професійна позиція членів комітету практично з усіх фракцій та груп Парламенту.

Утім просто піти, переклавши всі проблеми на плечі наступника – це надто простий шлях. Тому ми на комітеті досягли принципової домовленості, що Валерія Гонтарева – як і вимагається за законом – перед звільненням прозвітує в парламенті. На жаль, за моєю інформацією, процес знову затягується – і замість поточного сесійного тижня, розгляд відставки Гонтаревої і призначення нового керівника НБУ відбудеться не раніше 27 лютого, тобто через три тижні. Кажуть, через чергову закордонну відпустку. І нехай весь світ зачекає…

Щодо Якова Смолія. 6 лютого фракція Радикальної партії зустрічалась із кандидатом на посаду голови НБУ. З позитиву – він не злякався заклику Олега Ляшка і прийшов. А ми з колегами по Радикальній партії, передовсім, наш лідер, ставили дуже гострі запитання. Які враження? Звичайно, Яків Смолій є професіоналом. Він погоджується із важливістю підтримки українського експорту через створення Експортно-кредитного агенства. Також підтримує законопроект про уточнення строків звільнення та призначення керівника НБУ – не може така важлива інституція, як Нацбанк, працювати 10 місяців без легітимного керівника. Тим більше у такій складній ситуації в економіці. Але що нас дуже турбує. Керівник Національного банку повинен бути дійсно незалежним та вимагати від влади проведення реформ. Він повинен особисто щодня працювати із парламентом та переконувати фракції більшості у важливості підпримки великого пакету законопроектів для зміцнення та розвитку фінансового сектору. Це стосується проекту про захист прав кредиторів, про особливості управління державними банками та багатьох інших. Він повинен щодня працювати із Урядом щодо системних спільних кроків із приборкання зростання цін. Аби не приходилось душити економіку високими кредитними ставками. От тоді буде легше запустити кредитування та підтримати економічне зростання.

Але на багато запитань Яків Смолій достатньо не відповів. Тому у представників фракції є великі побоювання, що він продовжить політику влади щодо самоусунення від активних реформ. Тим більше напередодні виборів.

Тут поставлю лише найбільш прості запитання, на які повинен докладно відповісти кандидат на посаду керівника НБУ:

• Коли і як закінчиться "банкопад"?

• Як упередити його повторення? Як комплексно перебудувати та зміцнити усю систему?

• Як Нацбанк буде відновлювати довіру до банківського сектору серед звичайних громадян, чиї кровні накопичення – головний ресурс для розвитку економіки?

• Що робить Нацбанк для притягнення до відповідальності власників, які виводили гроші із проблемних банків? Хто з чиновників НБУ має відповісти за те, як щоразу вони "не встигали помітити" виведення десятків мільярдів?

• Чи справді внутрішні реформи кардинально зміцнили банківський нагляд? Чи знову це чергова бутафорія? Як ті самі люди, які багаторазово вчасно не побачили проблем у "Приватбанку", банках "Хрещатик", "Михайлівський", "Дельта" та десятках інших, раптом стануть більш "далекоглядними"? А українці платять за це сотні мільярдів гривень.

• Як швидко кардинально зменшити рівень проблемних кредитів у банках?

• Як ефективно реформувати державні банки та використати їх у прискоренні реформ фінансової системи – у поверненні довіри, виведенні грошей з тіні, кардинальному збільшенні рівня безготівкових платежів?

• Як системно вийти на конкурентні кредитні ставки для довгострокових інвестиційних проектів у порівнянні, наприклад, з європейськими та китайськими банками?

• Як ми разом будемо переконувати більшість у парламенті у необхідності вирішення проблеми валютних позичальників?

Чесно скажу: таких запитань ще дуже багато. На всі ці та інші запитання Яків Смолій повинен відповісти перед голосуванням у Верховній Раді. Крім того, ми у фінансово-банківському комітеті парламенту вимагаємо більш плідної співпраці Нацбанку із парламентом. На відміну від Валерії Гонтаревої, яка майже не бувала на засіданнях комітету, Яків Смолій у статусі в.о. голови намагався тримати постійний контакт з комітетом. Упевнені, лише такий підхід потрібен країні.

Аби полегшити роботу майбутньому голові Нацбанку у напрямку спільного із парламентом впровадження реальних реформ фінансового сектора, нагадаю кілька ключових законопроектів, які необхідно уже найближчим часом ухвалити задля зміцнення фінансової системи, а відтак - активізації розвитку економіки та підвищення добробуту кожного громадянина України. Частина з них, до речі, входить у пакет вимог наших західних партнерів поруч із вимогами щодо антикорупційного суду. Проте набагато важливіші саме для українського фінансового сектору та бізнес-середовища, аніж для міжнародних інституцій.

Мова, зокрема, про законопроекти:

• про захист прав споживачів фінансових послуг;

• про відновлення кредитування (захист прав кредиторів);

• про підвищення прозорості Національного банку;

• про уточнення строків призначення та звільнення Голови НБУ;

• про вирішення проблеми валютних позичальників;

• про реформування системи гарантування вкладів та процедур виведення банків з ринку;

• про управління державними банками;

• про розмір статутного капіталу банку;

• про захист інвесторів від зловживань на ринках капіталу;

• про відновлення довіри до банківської системи

• про лібералізацію валютних операцій для сприяння інвестиціям та експорту

Частина цих документів уже пройшла перше читання, частина – лише внесена в Раду після висновків комітету. Досі Національний банк не працював над переконанням фракцій більшості у важливості прийняття навіть найбільш важливих законопроектів, за які сам же закликав голосувати через ЗМІ. Представники регулятора були рідкими гостями не лише у сесійній залі під час голосування, але й на засіданнях фракцій та депутатських груп.

Сьогодні, коли від ухвалення важливих фінансових реформ реально залежить майбутнє країни та її економічний добробут, необхідно консолідувати зусилля і максимально ефективно використати вікно можливостей, яке уже зовсім скоро закриється через початок передвиборчої кампанії. Комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності залишається найбільш зручним професійним майданчиком для дискусій щодо цих реформ та їх ключовим рушієм в парламенті.